Шановний, пане Президент!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю Національної Гвардії України Іванченку Антону Валерійовичу 31.01.2001.
У Національній Гвардії України він служив номером обслуги 2-го кулеметного відділення кулеметного взводу 2-го батальйону спеціального призначення.
– Антон Іванченко, – розповідає його бойовий командир «Гриня», – був найдисциплінованішим і дуже старанним у навчанні солдатом. У наш підрозділ прибув у березні після проходження курсу молодого бійця. Воюю не перший рік, багато молодих людей пройшли переді мною, але таких, як Антон, не зустрічав: відважний, сміливий, беззастережно відданий Україні. Потім нас передислокували в зону бойових дій під Кремінну Луганської області. Там ми пішли на штурм ворожих укріплень. Орків вибили, але вони накрили нас нищівним вогнем артилерії. Результат – трагічний. Побачивши, що Антон загинув, кинулися до нього. Рашисти цілили в нас, однак все було зроблено за законами бойового братства. Тіла загиблих побратимів виносили під артобстрілом.
– Як він хотів захищати рідну Україну. Як він цього шеврона добивався, гордився, що потрапив у елітну частину, – зойком пораненої чайки ятрить душі присутніх голосіння матері.
Розповідає бойовий побратим Едуард Юрченко.
Ми будемо згадувати нашого вірного Друга, Антона Валерійовича Іванченка. Його незламний дух та патріотизм завжди були в приклад для нас усіх. Я вважаю, що Антон Валерійович має всі підстави отримати найвищу державну нагороду - Героя України (посмертно).
Ми завжди будемо пам'ятати Його і висловлювати шану Тим, хто віддав своє життя захищаючи нашу Україну. Нехай їх жертви завжди залишаються в наших серцях.
Слава Україні! Слава нашим Героям!
Слава всім, хто боронив і продовжують боронити Україну!