Про присвоєння почесного звання "Герой України" (посмертно) - ХАРЧЕНКО ВІТАЛІЮ ЄВГЕНОВИЧУ, старшому саперу 1 саперного відділення інженерно-саперного взводу, 231 батальйону 128 ОБР СТРО.

Шановний Пане Президенте! Прошу розглянути петицію про присвоєння почесного звання "Герой України" (посмертно) - ХАРЧЕНКО ВІТАЛІЮ ЄВГЕНОВИЧУ, 06.09.1975 року народження, старшому саперу 1 саперного відділення інженерно-саперного взводу, 231 батальйону 128 ОБР СТРО.
Віталій Євгенович, народився в с.Воровське Близнюківського району Харківської області, де і зростав та отримав середню освіту. Роки дитинства провів в родині звичайних робітників.
Закінчив Кіровську ЗОШ І-ІІІ ступенів у 1992 році.. Протягом всього дитинства неабияк цікавився історією загальною, вивчав історію рідного краю, брав участь у різноманітних історико-краєзнавчих заходах. При виборі професії і спеціальності для подальшого навчання не було сумнівів і коливань. Він свідомо вступив до Харківського державного педагогічного університету на спеціальність «історія, суспільствознавство, право». У 1997 році отримав диплом про вищу освіту. Студентські роки провів цікаво і насичено. Брав участь у різноманітних конференціях, семінарах, вів практично-дослідницьку діяльність. Цікавим був той факт, що тема його дипломної роботи була «Приватна освіта в Росії. 1861-1918 рр.». Ще тоді Віталій намагався дослідити і знайти докази того, що рівень культури, ментальність, розвиток сусідньої «братської» держави має зовсім інший протилежний вектор та донести цей факт до українського суспільства.
У 1998 році розпочав свою трудову діяльність з роботи в ЗОШ І-ІІІ ступенів с.Закутнівка Первомайського району Харківської області. Згодом у 2001 році став поєднувати викладання історії ще й в Лозівській філії ХАДТ. З 2002 року перейшов в цей навчальний заклад на постійне місце роботи, де і працював до війни. Займав посаду викладача історії та права. Через декілька років розпочав викладати історію за сумісництвом і в Лозівському центрі професійної освіти.
За роки роботи Віталій провів для студентської молоді незліченну кількість освітніх заходів, семінарів, науково-практичних конференцій, просвітницьких вікторин. Його лекції завжди були цікаві та неординарні. Він намагався навчити молодь сприймати історію не просто як сухі факти, а робити аналіз і висновки для формування правильної життєвої позиції. Не полишав і наукову діяльність. Безперервно брав участь у педагогічних конференціях і форумах, обласних і Всеукраїнських наукових конференціях. Для написання своїх статей і праць завжди підходив дуже серйозно. Намагався через звичайні життєві теми донести національно-патріотичну складову сутності існування і діяльності українського народу. Мав власну бібліографію не лише історичного напрямку, а й за своїми уподобаннями (спорт, музика, фантастика, туризм). Мав педагогічне звання «Вчитель-методист», грамоти та подяки за високу педагогічну майстерність.
Вів активну суспільно-політичну діяльність протягом всього життя. Постійно брав участь у виборчому процесі. Неодноразово був членом різних виборчих комісій. Очолював штаби політичних партій і діячів. Був кандидатом у депутати Лозівської міської ради, Близнюківської районної ради.
У вільний від роботи час займався футболом, який був його другим покликанням після історії. З дитинства полюбляв ганяти м’яч. Був постійним гравцем шкільної футбольної команди, студентської збірної команди, Футбольного клубу с.Закутнівка. Разом з друзями організував команду «Самарський». Футбольний досвід привів його до суддівства. Був неупередженим і справедливим футбольним арбітром. Мав відзнаку «Кращий арбітр».
Віталій дуже любив природу, рідний край і відпочинок. Завжди черпав натхнення і відпочивав душею під час перебування на природі. Це надихнуло його заснувати туристичний клуб «Заманили». Організовував для учасників походи по Харківській та Миколаївській областях, до Криму, до Карпат. Маршрути розробляв самостійно. Намагався під час походів через пошуково-дослідницьку діяльність прищепити учасникам любов до рідної землі.
Під час повномасштабного вторгнення росії на територію України не зміг стояти осторонь, взяв зброю і став на захист своєї Батьківщини. 25.02.2022 року вступив до лав збройних сил України. На початку війни був стрільцем 1 відділення 1 взводу 1 роти 124 бригади 113 батальйону. У лютому 2023 року був переведений у 128 ОБР СТРО 231 батальйону та призначений сапером 1 саперного відділення інженерно-саперного взводу. Брав участь у боях майже по всій лінії фронту. Свою військову службу ніс віддано і відповідально. За що його призначили старшим сапером та присвоїли військове звання «старший солдат».
Вночі з 9 на 10 серпня 2023 року він вирушив на завдання для забезпечення успішних штурмових дій у район виконання завдання своєї бригади поблизу м.Старомайорск Волноваського району Донецької області. Після успішного виконання завдання, не зважаючи на постійні артилерійські обстріли з боку російської армії та близькою дистанцією до ворога, його група почала повертатися до своїх позицій. Під час повернення знову почалися обстріли, в результаті яких Віталій отримав важке поранення. Йому надали першу необхідну медичну допомогу на полі бою. Після чого його евакуювали і доправили до Клінічної обласної лікарні м.Запоріжжя, де зробили складну операцію, яка тривала більше 5 годин. Віталій переніс клінічну смерть у післяопераційний період. Лікарі провели успішні реанімаційні заходи. Медики намагалися стабілізувати вкрай важкий стан Віталія. Майже дві доби лікарі боролися за життя Героя. Проте 11 серпня 2023 року серце Героя зупинилося назавжди. Життя Віталія Євгеновича Харченка обірвалося.
Вдома у чоловіка залишилися дружина і дві донечки - Аліна і Оксана. Він був уважним, турботливим, дбайливим, стриманим, тактовним, терплячим, вірним, надійним, чесним, щирим і відданим сім’янином. У шлюбі прожив 21 рік щасливого подружнього життя. Завжди намагався забезпечити і захистити свою сім’ю.
Лозівщина втратила одного відважного ЗАХИСНИКА, справжнього ПАТРІОТА, коханого ЧОЛОВІКА, люблячого БАТЬКА, кращого ДРУГА, видатного ВИКЛАДАЧА, допитливого ІСТОРИКА, завзятого ФУТБОЛІСТА, нестримного ТУРИСТА і просто неймовірно гарну ЛЮДИНУ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
ГЕРОЯМ СЛАВА!
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!