Просимо Президента України в рамках повноважень, наданих йому Конституцією України (п. 31 ст. 106, ст. 93), виступити з законодавчою ініціативою невідкладно розробити та прийняти законопроект про внесення змін до ряду нормативно-правових актів України, які обмежують права людини та основоположні свободи (гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною), у вигляді права вільно залишати територію України, шляхом введення обмежень на можливість реалізувати таке право за рядом ознак: статеві, вікові, тощо.

ПРЕАМБУЛА:
Відповідно до п. 31 ст. 106 Конституції України, Президент України здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України. Таким чином, перелік повноважень Президента України, визначений ст. 106 Конституції України не є вичерпним, та може містити і інші повноваження, визначені Конституцією України, про що прямо в ній і зазначено. Відповідно до ст. 93 Конституції України, право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України. Законопроекти, визначені Президентом України як невідкладні, розглядаються Верховною Радою України позачергово. З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. 5, ст. 23-1 Закону України "Про звернення громадян", вимагаю оприлюднення цієї петиції та її розгляду в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

СУТЬ ЗВЕРНЕНННЯ (РОЗШИРЕНО):
У зв'язку з введенням в Україні правового режиму воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та на виконання вимог Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено правила виїзду за межі України окремих категорій осіб. За загальним правилом на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов'язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов'язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені в тому числі але не виключно, ст. 33 Конституції України, а саме: обмеження свободи пересування, право вільно залишати територію України.
Відповідно до п.2 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї (надалі - "Конвенція" у відповідних відмінках), ратифікованою Україною 17.07.1997 року, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Відповідно до ч. 4 цієї ж статті, права, викладені в пункті 1, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві. Натомість, обмеження прав, передбачених п. 2 ст. 2 Конвенції (процитована вище) - не допускається. З урахуванням вищенаведеного, просимо Президента України в рамках повноважень, наданих йому Конституцією України (п. 31 ст. 106, ст. 93), виступити з законодавчою ініціативою невідкладно розробити та прийняти законопроект про внесення змін до ряду нормативно-правових актів України, які обмежують права людини та основоположні свободи у вигляді права вільно залишати територію України, шляхом введення обмежень на можливість реалізувати таке право за рядом ознак: статеві, вікові, тощо.

ОБГРУНТУВАННЯ НЕОБХІДНОСТІ:
Повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України триває з 24.02.2022 року, хоча усім нам відомо, що реальна війна триває значно довше. Усім зрозуміло, що йде війна на виживання, заради нашого світлого та демократичного майбутнього, заради майбутнього нас, як нації та нас, як суверенної незалежної держави. Така війна може тривати довго, оскільки закінчити її можливо лише повним та безповоротним знищенням ворога, яке неможливо зробити за "2-3 тижні". Наш забіг на короткі дистанції поступово перетворився на марафон і нам, вільному народові вільної країни (як Ви, Пан Президент, наголошуєте у своїх регулярних зверненнях), для того щоб його стягнути - необхідно нормалізувати життя, враховуючи поточні умови. І ця нормалізація полягає не тільки в тому, щоб працювала економіка, яку ми "ставимо на воєнні рейки", а ще й в тому, щоб громадяни України не були обмежені в своїх правах та основоположних свободах, гарантованих міжнародними конвенціями. За поточних умов, відповідні обмеження мають великі корупційні ризики, які значно превалюють, за ймовірні побоювання окремих осіб в тому, що скасування відповідних обмежень спричинять демографічну кризу. Ця криза існує незважаючи на наявність відповідних обмежень і вона продовжується, незважаючи на їх існування. Виникає слушне (та риторичне для усіх нас) запитання: то може проблема наявності цієї кризи зовсім в іншому? Може обмеження прав та основоположних свобод не здатні її вирішити? Перша асоціація, яка спадає на думку при слові "воююча країна" (окрім України) - це Ізраїль з досвідом понад 70 років війни, протягом яких ця невелика за географічними та демографічними показниками держава воює, але при цьому не обмежує права та основоположні свободи своїх громадян. І продовжує розвиватися. Народ, закований в кайдани - не зможе стати по-справжньому вільним. А хіба не за волю Україна зараз воює? Сьогодні купа українців продовжують жити в зонах ведення бойових дій, відмовляючись покидати свої домівки, інші – залишилися в Україні у відносно «тихих» регіонах, прифронтових населених пунктах, усвідомлюючи відсутність перспектив у житті закордоном, бо не готові починати життя там з чистого аркуша. Більшість не хоче повертатися назад до України усвідомлюючи те, що повернення – це фактично добровільне «ув’язнення». Ми, ті хто залишився тут, в Україні, заслуговуємо на те, щоб мати можливість безперешкодно виїжджати та повертатися додому. Тому просимо розглянути цю петицію та вчинити по совісті.