Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ Каленіченко Павлу Олексійовичу.
Його війна за Україну почалась у 2014 році на Майдані.
Киянин Павло Каленіченко був учасником Революції гідності, де 18 лютого 2014 року під час штурму спецпідрозділом «Беркут» барикад на вул. Інститутська отримав важкі вогнепальні поранення (чотири наскрізних кульових поранення, зокрема проникаюче поранення легень).
Він дивом вижив на Майдані та був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня Указом Президента України.
Також був нагороджений відзнакою «Кров за Україну» Спілки ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга» і медаллю «За жертовність і любов до України» Українською Православною Церквою.
Напередодні першої річниці початку Революції Гідності була створена ініціативна група постраждалих/поранених на Майдані, одним з активних засновників якої був Павло. Організацію було створено з метою захисту прав і допомоги усім учасникам Майдану, які були травмовані чи поранені під час «вогняної зими».
На цьому вклад воїна у розвиток держави та боротьбу за незалежність не cкінчився.
П. Каленіченко допомагав створювати Центр для учасників АТО та їхніх сімей "Бандерівський Схрон" - перший і єдиний в Україні кризовий центр для ветеранів. Тут колишні бійці отримували психологічну допомогу та приєднувалися до розвитку соціального бізнесу.
З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав Сил Спеціальних Операцій (ССО) ЗСУ.
Він дивом вижив під Запоріжжям (н.п. Гуляйполе) влітку минулого року, коли автомобіль з б/к наїхав на протитанкову міну ТМ62. Отримав проникаюче осколкове поранення правого ока, множинні осколкові поранення голови та шиї та перелом гомілки.
Після важкого поранення на Запорізькому напрямку він повернувся на передову й продовжив служити у Розвідувальному Батальйоні.
За обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини, 23 червня 2023 року військовослужбовець Каленіченко Павло Олексійович загинув на Сумщині, потрапивши у засідку ворожої ДРГ.
Автомобіль розвідувальної групи був розстріляний з гранатометів та стрілецької зброї противника.
Прощання з Героєм відбулося 2-го липня на Майдані Незалежності, де і почав свій шлях воїна мій батько: справедливий, мужній і безстрашний Син України.
Від імені усіх побратимів, співслужбовців, сім’ї та громади прошу присвоїти Каленіченко Павлу Олексійовичу почесне звання «Герой України» (посмертно).