Шановний Президенте!
Прошу, Вас, розглянути петицію та присвоїти звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, військовослужбовцю НГУ, молодому відданому державі , воїну Лисенку Павлу Вʼячеславовичу.
Лисенко Павло Вячеславович народився 12 липня 1994 року в м. Вінниці.
В 2001 році пішов у 1-й клас 30Ш N 5, яку закінчив у 2012 році.
Під час навчання він був закоханий у бокс і в 2003 році батько завів його у секцію боксу міської дитячо-юнацької спортивної школи.
Займаючись спортом неодноразово здобував перемоги в міських, обласних змаганнях. Приймав участь в змаганнях першості України.
Виборов звання кандидата у майстри спорту. Має безліч нагород -медалей та грамот.
У 2012 році, по закінченню школи, вступив до лав Національної Гвардії України на військову службу за контрактом.
В 2014 році, після революції Гідності, під час проведення АТО, захищав суверенітет держави в Луганській та Донецькій областях.
У 2016 році вступив до Харківської Національної академії
Національної гвардії України на заочну форму навчання, яку, у 2020 році успішно закінчив та здобув кваліфікацію ступеню вищої освіти бакалавр за спеціальністю «Автомобільний транспорт».
«Честь військового» - були для нього величними словами.
Під час участі в АТО нагороджений медалями:
- «За участь в антитерористичній операції»;
- «Учасник бойових дій - Ветеран війни»,
а також відомчою заохочувальною відзнакою - нагрудним знаком «За доблесну службу» .
Був найкращим , професійним кулеметником і неодноразово на зборах показував відмінні результати.
За його плечами 34 ротації на схід України.
Позивний «Покемон» сіяв паніку серед проклятих окупантів, а кулемет, в його професійно умілих руках, нещадно нищив ворога.
Але, під час виконання бойового завдання, 16 серпня 2023 року, на Запорізькому напрямку ворожий снаряд (БПЛА) обірвав життя і разом з ним всі плани і наміри, залишивши нам горе, біль, смуток та сльози.
Його бойові друзі, під час виконання завдання, на честь «Покемона», здійснили останній смертоносний залп на голови окупантів, даючи клятву мститися до останнього подиху. Його побратими згадують його, як людину біля якої завжди було весело, він вмів скрасити побут і будні війни.
Пашуля був не тільки гарним воїном, а і люблячим сином та турботливим внуком. Він любив життя, вмів кохати і був коханим.
Проживав у цивільному шлюбі з коханою дружиною Анастасією та виховував двох синів Антона і Даніїла. Зробив офіційну пропозицію і мав намір відсвяткувати весілля у найближчу відпустку.
Світла памʼять про Героя « Покемона» завжди буде жити в наших серцях, його посмішка, котра не сходила з вуст, буде зігрівати наші душі, його щирість і доброту ми не зможемо забути ніколи!!!!
Не можемо передати, яка пустка нам залишається, яке горе прийшло у нашу родину. Та можемо пообіцяти, що твоя смерть не була даремною, що ми докладемо ще більше зусиль, аби відплатити ворогові за тебе і захистити нашу землю!
Пашуля, Павлік - як ми всі його називали, загинув віддавши життя захищаючи наш спокій, наше світле майбутнє і нашу рідну Україну.
Він робив все для досягнення нашої мети, захищаючи рідну землю . А найголовніше - віддав своє життя за щасливе майбутнє усіх українців.
Ціною життя нашого « Покемона» та усіх інших Героїв України ми живемо...
Про них мають пам'ятати вічно!
І саме тому, прошу присвоїти заслужене і почесне звання "Героя України" Лисенку Павлу Вʼячеславовичу - посмертно.
Вічна пам'ять та шана Герою!
Слава Україні!