№22/206700-еп
Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) капралу поліції зведеного загону Періжку Вадиму Руслановичу
Автор (ініціатор): Періжок Майя Григорівна
Дата оприлюднення: 25 вересня 2023
Шановний, пане Президенте!
Звертаюсь до Вас, як мати загиблого воїна з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) капралу відділу поліцейської діяльності №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Періжку Вадиму Руслановичу.
Народився Вадим 14 червня 1998 року. У 2013 році закінчив Теолинську школу. З 2017 по 2021 рік працював головним спеціалістом Монастирищенського районного суду Черкаської області. Після закінчення навчання в Сумській академії поліції працював помічником чергового СРПП Уманського районного управління поліції в м. Умань, а згодом по переводу у м. Монастирище.
Добрий, щирий, веселий, завжди з посмішкою, товариський, безкорисливий, якийсь по - дитячому наївний, але водночас, упевнений в собі, мужній, цілеспрямований, надійний, господар свого слова. Вадим завжди поспішав жити, мав улюблену роботу, мав кілька вищих освіт, багато друзів.
16 листопада 2022 року групу черкаських поліцейських відправили на Херсонщину. Під час проведення стабілізаційних заходів, а саме документували злочини російських військовослужбовців, виявляли місця захоронення, утримання та катування людей, викривали колаборантів, вилучали зброю і боєприпаси, розміновували населені пункти і позиції ворога. Команда з восьми поліцейських 7 грудня підірвалася на каскаді ворожих мін. Четверо з них загинули відразу в тому числі мій син Періжок Вадим Русланович, решта - отримали тяжкі поранення.
До останнього свого дня Вадим був вірний Присязі поліцейського: сумлінно і бездоганно служив Українському народу. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Вадим був відданий поліцейський, вірний службі, Україні, своїй родині.
Поховали сина-героя в рідному селі Теолині.
Я пишаюсь своїм сином, його незламністю, вважаю, що кожен хто віддав своє життя за нашу Батьківщину гідний найвищого звання.
На жаль, Герої гинуть… Сина батькам не повернути...
Проте наша пам’ять навіки закарбує кожне втрачене життя. Високою ціною дається перемога країні.
Вічна пам’ять Героям!
Слава Україні!
Звертаюсь до Вас, як мати загиблого воїна з проханням розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) капралу відділу поліцейської діяльності №1 Уманського РУП ГУНП в Черкаській області Періжку Вадиму Руслановичу.
Народився Вадим 14 червня 1998 року. У 2013 році закінчив Теолинську школу. З 2017 по 2021 рік працював головним спеціалістом Монастирищенського районного суду Черкаської області. Після закінчення навчання в Сумській академії поліції працював помічником чергового СРПП Уманського районного управління поліції в м. Умань, а згодом по переводу у м. Монастирище.
Добрий, щирий, веселий, завжди з посмішкою, товариський, безкорисливий, якийсь по - дитячому наївний, але водночас, упевнений в собі, мужній, цілеспрямований, надійний, господар свого слова. Вадим завжди поспішав жити, мав улюблену роботу, мав кілька вищих освіт, багато друзів.
16 листопада 2022 року групу черкаських поліцейських відправили на Херсонщину. Під час проведення стабілізаційних заходів, а саме документували злочини російських військовослужбовців, виявляли місця захоронення, утримання та катування людей, викривали колаборантів, вилучали зброю і боєприпаси, розміновували населені пункти і позиції ворога. Команда з восьми поліцейських 7 грудня підірвалася на каскаді ворожих мін. Четверо з них загинули відразу в тому числі мій син Періжок Вадим Русланович, решта - отримали тяжкі поранення.
До останнього свого дня Вадим був вірний Присязі поліцейського: сумлінно і бездоганно служив Українському народу. Посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Вадим був відданий поліцейський, вірний службі, Україні, своїй родині.
Поховали сина-героя в рідному селі Теолині.
Я пишаюсь своїм сином, його незламністю, вважаю, що кожен хто віддав своє життя за нашу Батьківщину гідний найвищого звання.
На жаль, Герої гинуть… Сина батькам не повернути...
Проте наша пам’ять навіки закарбує кожне втрачене життя. Високою ціною дається перемога країні.
Вічна пам’ять Героям!
Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Чорноморець Ніна Валеріївна
29 листопада 2023
2.
Маслова Інна Володимирівна
29 листопада 2023
3.
Бацюра Ганна Віталіївна
29 листопада 2023
4.
Вдовиченко Наталя Валеріївна
29 листопада 2023
5.
Жидик Христина Вікторівна
29 листопада 2023
6.
Гладкова Вікторія Володимирівна
29 листопада 2023
7.
Тарасова Ольга Володимирівна
29 листопада 2023
8.
Кейдалюк Марія Арефівна
29 листопада 2023
9.
Станкевич Тимофій Ігорович
29 листопада 2023
10.
Кутова Юлія Олександрівна
29 листопада 2023
11.
Волокітіна Юлія Дмитрівна
29 листопада 2023
12.
Павлівець Світлана Богданівна
29 листопада 2023
13.
Дар'єва Олена Михайлівна
29 листопада 2023
14.
Максименко Світлана Юріївна
29 листопада 2023
15.
Чміль Марія Павлівна
29 листопада 2023
16.
Рапанович Світлана Іванівна
29 листопада 2023
17.
Курилко Альона Олексіївна
29 листопада 2023
18.
Савлюк Олена Олександрівна
29 листопада 2023
19.
Пацула Оксана Миронівна
29 листопада 2023
20.
Нікітіна Юлія Василівна
29 листопада 2023
21.
Максимчак Вікторія Олександрівна
29 листопада 2023
22.
Стольнікова Людмила Григорівна
29 листопада 2023
23.
Ламбант Марія Юріївна
29 листопада 2023
24.
Жушман Оксана Андріївна
29 листопада 2023
25.
Сурмай Ірина Василівна
29 листопада 2023
26.
Літовченко Сергій Іванович
29 листопада 2023
27.
Миргородська Тетяна Миколаївна
29 листопада 2023
28.
Рапач Наталія Дем'янівна
29 листопада 2023
29.
Смаровоз Наталія Михайлівна
29 листопада 2023
30.
Столярчук Марина Валентинівна
29 листопада 2023
22865
голосів з 25000
необхідних
голосів з 25000
необхідних
Статус:
Триває збір підписів
Залишилося 27 днів
Для того, щоб підтримати петицію, необхідно авторизуватися.