Відповідно до ст. 106 Конституції України, Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на території України. Указом Президента України від 25 серпня 2015 року № 501 було затверджено Національну стратегію з прав людини, на зміну якій Указом Президента України від 24 березня 2021 року № 119/2021 було затверджено Національну стратегію у сфері прав людини на 2021-2023 року. Строк її реалізації наразі добігає кінця, а отже, має бути затверджено наступний стратегічний документ.
Попередніми двома стратегіями було передбачено такий стратегічний напрям, як забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
Якщо формально рівність жінок і чоловіків досягнуто, то реальної рівності немає. Жінки, особливо жінки з дітьми, так само не мають умов для рівноправної участі в економічному житті країни. Наші реальні потреби не враховані.
Тому в наступному документі, який буде визначати стратегію України у сфері прав людини на найближчі роки, прошу передбачити досягнення таких цілей:
1) забезпечити наявність на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності обладнаних приміщень для зціджування грудного молока та годування грудної дитини;
2) передбачити у трудовому законодавстві право жінки, яка годує дитину грудним молоком, відлучатися що три години на 20 хвилин для годування дитини;
3) забезпечити наявність на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності дитячих кімнат, де можна залишити дитину під наглядом на короткий строк або на весь робочий день;
4) передбачити у трудовому законодавстві право жінки, чоловіка брати з собою на роботу дитину, якщо присутність дитини не порушує трудову дисципліну і умови праці не є шкідливими для неї;
5) забезпечити функціонування системи дошкільної та шкільної освіти таким чином, щоб гроші слідували за дитиною: якщо дитина з будь-яких причин не може чи не бажає відвідувати навчальний заклад державної чи муніципальної форми власності, кошти, які держава витрачає на освіту дитини відповідного віку, мають бути доступні для організації альтернативної форми освіти (домашньої, екстернатної тощо).