Прохання щодо присвоєння нагороди Герой України (посмертно)

Шановний пане Президенте! Звертаємось до Вас з проханням присвоїти звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, військовослужбовцю ЗСУ молодшому сержанту Мишаку Ігорю Олександровичу 17.04.1992 р.н., жителю Запорізької області м. Бердянськ. З початку повномасштабного вторгнення, перебуваючи в окупованому місті, він не міг просто залишатись осторонь і робив все можливе, щоб прискорити нашу перемогу. Як тільки Ігорю з дружиною і мамою вдалося виїхати з окупації, він одразу пішов в військкомат. Ігор казав «в мене 3 жінки - дружина, мати і сестра, хто як не я буде їх захищати». З 14 червня 2022 року він поповнив ряди захисників України, потрапивши до 118 окремої механізованої бригади 1 батальйону до медичного пункту на посаду санітар-інструктор. З перших днів в лавах ЗСУ, прагнув навчатися сам та заохочував побратимів до сумлінного навчання та дисципліни. В грудні 2022 року, разом з побратимами був на Бахмутському напрямку в Донецькій області. Завзято виконував службовий обовʼязок, за що отримав декілька подяк за професійне виконання своєї роботи та професіоналізм. На посаді медика рятував побратимів, під обстрілами витягував загиблих побратимів, щоб дати змогу родинам побачити і поховати своїх рідних. Не міг залишити тіла на полі бою та завжди казав: “Жодна людина не заслуговує на те, щоб зникнути в полі”. Ігор завжди проявляв ініціативу, без страху виконував накази командира, займався не тільки своїми безпосередніми задачами: він також навчав побратимів, був інструктором з медичної справи. Щодня удосконалював свою вправність у стрільбі, вивчав техніку і ходив у розвідку. Разом із хлопцями з бригади брав участь в передачі полонених для обміну, чітко дотримуючись всіх правил конвенції. На Бахмутському напрямку отримав УБД. Коли їхню бригаду перевели на Запорізький напрямок, безмежно радів цьому, бо вірив, що одним із перших звільнить рідне місто Бердянськ. Загинув Мишак Ігор Олександрович 26.09.2023 під час евакуації тіл загиблих військових під обстрілами країни-терориста, від важких поранень, отриманих внаслідок ворожого артилерійського обстрілу, при здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України поблизу південного-сходу околиці Запоріжжя в селі Вербове Запорізької області. Ігор із честю та гідністю виконав свій обовʼязок громадянина України, патріота, сина, брата і чоловіка, захищаючи нашу державу. До останнього подиху залишався вірним своїм побратимам, своєму народу та своїй Батьківщині, і, найголовніше, своїм переконанням. Дружина, мати, сестра, побратими і друзі пишаються Ігорем, його мужністю і силою духу. Він мріяв, аби його родина і діти жили у вільній коханій Україні. Нажаль, його мрії про дітей так і не судилося здійснитись. Не кожен зможе, дивлячись смерті в очі, стояти з побратимами пліч-о-пліч, не боячись за своє життя, рятувати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни. Мишак Ігор Олександрович - справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду нашої країни. Ми просимо Вас, пане Президенте, присвоїти Мишаку Ігорю звання «Герой України» (посмертно), щоб вшанувати пам'ять свого патріота, який ціною власного життя відстоював незалежність України у найскладніші часи нашої історії. Низький доземний уклін та вічна пам'ять тобі, наш Герою. Ми памʼятатимемо тебе завжди. Герої не вмирають, вмирають вороги!