Волею долі мені прийшлося бути в Херсонському обласному онкодиспансері.
Гарне, пристойне приміщення, високопрофесійні лікарі. Але лікарня все ж є лікарнею. Всі пацієнти та їх родичи сумні, стурбовані тим, що їх спіткала така доля як і мого чоловіка. На лавках сидять хворі. Сльози і відчай в очах через безвихідь. Безвихідь, перш за все, через хвороби, по-друге, через безгрошів'я. Адже на лікування онконедуги потрібні не тільки сили, а ще й великі суми грошей. З бесід я зрозуміла, що люди, аби вилікуватись беруть позику у родичів, сусідів, у банках, і свято вірять у виздоровлення. Цю віру ще вселяють у них лікарі. Але цього мало. Немає державної підтримки цих, горем убитих людей. Я завжди задаю собі питання: "А чому ми в своїй країні не можемо запровадити страхову медицину?" Ніхто б не бідкався, де взяти гроші на лікування, а потім ще й де взяти гроші, щоб їх віддати.
Ми бідні, нещасні люди, а особливо, коли хворі.
Я звертаюся до всіх небайдужих, до своєї долі, і долі своїх дітей і онуків, і правнуків. ДАВАЙТЕ РАЗОМ ЗДОЛАЄМО ЦЮ "РАКОВУ ПУХЛИНУ", ЯКА ІСНУЄ В МЕДИЦИНІ. Ми ніби-то взяли курс на Євросоюз, але чому ми не запозичимо досвід у країн ЄС з приводу страхової медицини, щоб ми були впевнені в тому, що нам дадуть допомогу в любій лікарні і безкоштовно. ВСІ, ХТО ЗА СТРАХОВУ МЕДИЦИНУ - ПІДТРИМАЙТЕ МЕНЕ. ДАВАЙТЕ РАЗОМ ЗАБЕЗПЕЧИМО ЗДОРОВЕ ТА ЩАСЛИВЕ МАЙБУТНЄ НАШІЙ НАЦІЙ!!!