№22/208218-еп
Присвоїти 22 ОБ НГУ почесне найменування "імені князя Ігоря Ольговича"
Автор (ініціатор): Василинюк Данило Олександрович
Дата оприлюднення: 13 жовтня 2023
Пане Верховний Головнокомандувачу Збройних Сил України! Прошу Вас присвоїти 22 ОБ НГУ почесне найменування "імені князя Ігоря Ольговича" за їх великий внесок в оборону нашої країни.
Князь Ігор Ольгович (у хрещенні Георгій) походив із роду чернігівських князів. Жив він у першій половині ХІІ століття, в період бурхливих князівських розбратів між Ольговичами і Мстиславовичами – нащадками славного князя Руси благовірного Ярослава Мудрого. На жаль, саме міжусобиці за Київське князювання і стали причиною його жорстокого вбивства.
У серпні 1146 року помер князь Всеволод Ольгович, який князював у Києві лише 6 років. Своїм спадкоємцем він визначив молодшого брата Ігоря, який на той час правив у Чернігові. Тож не своєю волею опинився на чолі Київського князівства Ігор, але ступив на київський престол.
Кияни не любили Ольговичів, тож зрадили його й видали Ізяславу Мстиславичу, князю Переяславському, який проголосив себе князем Київським. Ігоря взяли в полон, посадили в холодний поруб (це дерев’яний зруб без вікон і дверей. Щоби звільнити з нього людину, треба було «вирубати» її звідти), де він важко захворів і ледь не помер. Таким чином, київське князювання Ігоря тривало менше двох тижнів (з 2 по 13 серпня 1146 року).
Ізяслав Мстиславич дозволив «вирубати» Ігоря з ув’язнення та прийняти йому чернецтво в київському Феодорівському монастирі. Божою допомогою князь Ігор одужав від недуги і, залишившись ченцем монастиря, проводив час у молитві. Але рік потому, у 1147 році, київське народне віче, бажаючи помститися роду Ольговичів, постановило розправитись з князем-ченцем.
Даремно митрополит, князь і бояри відмовляли розлючених людей від цього заміру. Вони вдерлися до монастиря, схопили князя Ігоря під час богослужіння і витягнули на вулицю, де його вбили. Розлючена юрба знущалася навіть над його тілом, прив’язавши шнурок до ніг і тягнувши вулицями міста, а потім залишила понівечене тіло на Подолі.
За переданням, ввечері, коли тіло князя Ігоря принесли до храму, сталося чудо: засвітилися всі свічки одразу. На наступний день Ігоря поховали на околиці Києва у монастирі святого Симеона. Біля мощей князя почали творитися чудеса. У 1150 році його тіло було перевезене з Києва до рідного Чернігова, до Спаського собору.
Благовірного князя Ігоря дуже швидко почали шанувати як святого та як мученика.
Князь Ігор Ольгович (у хрещенні Георгій) походив із роду чернігівських князів. Жив він у першій половині ХІІ століття, в період бурхливих князівських розбратів між Ольговичами і Мстиславовичами – нащадками славного князя Руси благовірного Ярослава Мудрого. На жаль, саме міжусобиці за Київське князювання і стали причиною його жорстокого вбивства.
У серпні 1146 року помер князь Всеволод Ольгович, який князював у Києві лише 6 років. Своїм спадкоємцем він визначив молодшого брата Ігоря, який на той час правив у Чернігові. Тож не своєю волею опинився на чолі Київського князівства Ігор, але ступив на київський престол.
Кияни не любили Ольговичів, тож зрадили його й видали Ізяславу Мстиславичу, князю Переяславському, який проголосив себе князем Київським. Ігоря взяли в полон, посадили в холодний поруб (це дерев’яний зруб без вікон і дверей. Щоби звільнити з нього людину, треба було «вирубати» її звідти), де він важко захворів і ледь не помер. Таким чином, київське князювання Ігоря тривало менше двох тижнів (з 2 по 13 серпня 1146 року).
Ізяслав Мстиславич дозволив «вирубати» Ігоря з ув’язнення та прийняти йому чернецтво в київському Феодорівському монастирі. Божою допомогою князь Ігор одужав від недуги і, залишившись ченцем монастиря, проводив час у молитві. Але рік потому, у 1147 році, київське народне віче, бажаючи помститися роду Ольговичів, постановило розправитись з князем-ченцем.
Даремно митрополит, князь і бояри відмовляли розлючених людей від цього заміру. Вони вдерлися до монастиря, схопили князя Ігоря під час богослужіння і витягнули на вулицю, де його вбили. Розлючена юрба знущалася навіть над його тілом, прив’язавши шнурок до ніг і тягнувши вулицями міста, а потім залишила понівечене тіло на Подолі.
За переданням, ввечері, коли тіло князя Ігоря принесли до храму, сталося чудо: засвітилися всі свічки одразу. На наступний день Ігоря поховали на околиці Києва у монастирі святого Симеона. Біля мощей князя почали творитися чудеса. У 1150 році його тіло було перевезене з Києва до рідного Чернігова, до Спаського собору.
Благовірного князя Ігоря дуже швидко почали шанувати як святого та як мученика.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Чернишова Катерина Олександрівна
13 січня 2024
2.
Скоробогатова Ольга Миколаївна
13 січня 2024
3.
Турчин Марія Степанівна
13 січня 2024
4.
Чернецька Ліза Володимирівна
13 січня 2024
5.
Березіна Мирослава Леонідівна
13 січня 2024
6.
Тяла Лідія Любомирівна
13 січня 2024
7.
Білодід Юлія Миколаївна
13 січня 2024
8.
Попович Інна Іванівна
13 січня 2024
9.
Ващишин Христина Михайлівна
13 січня 2024
10.
Шах Алла Олексіївна
13 січня 2024
11.
Коваленко Наталія Сергіївна
13 січня 2024
12.
Музичук Наталія Миколаївна
13 січня 2024
13.
Півторак Мар'яна Романівна
13 січня 2024
14.
Гловацька Людмила Василівна
13 січня 2024
15.
Король Ангеліна Ігорівна
13 січня 2024
16.
Стоноженко Кристина Олексіївна
13 січня 2024
17.
Пилипенко Оксана Олександрівна
13 січня 2024
18.
Головко Роман Миколайович
12 січня 2024
19.
Сухорукова Наталія Борисівна
12 січня 2024
20.
Домашева Наталя Миколаївна
12 січня 2024
21.
Картанова Марина Олександрівна
12 січня 2024
22.
Беркута Анастасія Сергіївна
12 січня 2024
23.
Ташута Марина Олександрівна
12 січня 2024
24.
Чех Наталія Михайлівна
12 січня 2024
25.
Пашанюк Мар'яна Василівна
12 січня 2024
26.
Малафєєва Дар'я Володимирівна
12 січня 2024
27.
Янишенко Орислава Іванівна
12 січня 2024
28.
Гуменна Інна Миколаївна
12 січня 2024
29.
Каменчук Аліна Сергіївна
12 січня 2024
30.
Глуховська Марина Володимирівна
12 січня 2024