Шановний Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил Густіліну Руслану Руслановичу, 23.09.2000 р.н., воїну 79-ї штурмової бригади. Разом зі своїми побратимами, вони сміливо зустрічали ворога на Луганщині, тримали оборону Северодонецька у самому місті і на його околицях. Не маючи часу на сон, їжу, вони постійно виборювали свободу нашої країни від ворога, стояли до останнього і боролися за наше вільне майбутнє. Пізніше був у Зарічному, де постійно виконував усі завдання, і допомагав своїм побратимам, разом вони мужньо знищували ворога, стоячи пліч о пліч під нещадним вогнем танків, артилерії і фосфорних бомб. У день своєї загибелі, Руслан замість свого побратима поїхав забирати поранених, під нескінченним вогнем ворога, разом зі своїм побратимом вони не могли залишити своїх братів на полі бою, і посеред обстрілу забирали поранених, Руслан побачив свого друга, який був поранений у ногу, і в цей момент було попадання в БТР, на якому вони приїхали, Руслан отримав посічені поранення, його побратим загинув на місці, будучи за кермом БТРу. Руслан тримався більше години, чекаючи на допомогу і евакуацію…Останні його слова були «Передай Тусі, що я її люблю» Хотів одружитися, але не встиг..Планував щасливе майбутнє, і діточок, мріяв відкрити своє СТО, бо любив крутити машини, і постійно допомагав ремонтувати транспорт на роботі.
Я пишаюся ним, його незламністю, сміливістю і вважаю, що Густілін Руслан Русланович - справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно) із врученням ордена «Золота Зірка» його мамі, цивільній дружині.