Прошу надати звання Героя України ( посмертно). Шавноний пане президент Володимир Олександрович!! Прошу , розглянути моє звернення до Вас, про надання почесної найвищої нагороди звання Героя України ( посмертно) Сину, гранатометник парашутно-десантного відділення, військо службовцю Збройних Сил України ДШВ 25 бригади 2 батальйону Петросяну Максиму Мхітаровичу

Шановний пане президент нашої сильної незламної неньки України!
Володимир Олександрович!

Я сестра загиблого військо службовця Петросяна Максима Мхітаровича, від імені Мами загиблого Героя гранатометника парашутно-десантного відділення, парашутно-десантного взводу, парашутно-десантної роти, парашутно-десантного батальйону Житомирським ОМТЦК та СП Житомирської області, звертаюсь до Вас, з петицією про присвоєння найвищої нагороди Героя України (посмертно) гранатометнику ДШВ 25 бригади 2 батальйону Петросяну Максиму Мхітаровичу. Який служив, та був відданий присязі і обов’язкам в військової частини А1126,Житомир 25 ДШВ парашутно-десантних військ. Його відданість, та самопожертва заслуговують на найвищу відзнаку , та вшанування! Народився Максиму селі Розкішне Луганської області, 13.09.2000 року з дитинства мріяв стати військовим, будити захисником Батьківщини. Зі вторгненням російської агресії у 2014 році , ми переїхали до Кривого Рога Максиму на той час було 14 років. С того часу і мріяв стати військовим. Був активним, спортивним хлопцем, вів правильне спосіб життя, спортзал, завжди було для нього головне. Мій єдиний син закінчив КЗШ №15 імені Миколи Решетняка м. Кривого рогу після 11 класу вступив до Центру підготовки і перепідготовки робітничих кадрів № 1 м. Кривий Ріг. Навчався сумлінно 2018 році закінчивши ЦППРК № 1 м.Кривого Рога, за спеціальність зварювальник. Працював за спеціальність у Метінвесті, згодом зі станом здоров’я, змінив роботу. Свою мрію вступити до військову академію так і не сталося. Дуже любив та поважав рідних, єдина його родина біла ми батьки - батька та я мати. Після смерті мого чоловіка батька Максима (він хворів), він рішуче вирішив піти добровольцем на захист батьківщини. На початку повномасштабного вторгнення, російської агресії, 24.02.2022, говорив, що треба захищати Батьківщину, таким був мій єдиний сину, патріотом своєї країни, захисником Батьківщині. В квітні 2023 року він в лади військовослужбовця Збройних Сил України, так сталося що захищати Батьківщину він був спрямований у Луганську область, не недалеко від свого рідного села

18 липня 2023 року я отримали страшну звістку що мій єдиний син Максим героїчно загинув, під час бойового завдання під артилерійським обстрілом, ворожого бомбардування, в напрямку Сватова – Кремінна, біля населеного пункту Кармазинівка в Луганській області. Попри те , що село було під обстрілами, його побратими , не зважаючи на те, розгрібаючи голими руками землю , забрали тіла, казали: не маєм права залишити таких Героїв, вони найкращі!
24.липня 2023 року я його поховала, та залишилась зовсім одна, своєї родини у сина не було, не дочекавшись свого 23 річчя, не дочекавшись створення своєї сім’ї
Його подвиги та жертва заслуговують на вічне вшанування, та слугують взірцем відваги, та патріотизму, для поколінь наступних!

Кожній родині щиро співчуваю, хто втратив найрідніших!
Але , ми не зламані і Перемога має бути Нашою!
По іншому просто не може бути!
З повагою мати Гоарік Гаспарівна
Слава Україні!!! Героям Слава!!!