Присвоєння звання Героя України (посмертно) старшому сержанту, бойовому медику Михайлу Даниловичу Кулиняку

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю, старшому сержанту 119-ї Окремої бригади ТрО ЗСУ Михайлу Даниловичу Кулиняку.

22 жовтня 2023 року, після тяжкого поранення, перестало битися серце Михайла Даниловича Кулиняка, військового-добровольця, старшого сержанта, бойового медика 119-ї Окремої бригади ТрО ЗСУ, працівника дозиметричної служби ДСП "ЦППРВ".

Михайло був справжнім патріотом, багатодітним батьком. Виховував 2 доньок та 2 синів, для яких завжди був прикладом для наслідування.
Михайло багато років віддав праці в Чорнобильській зоні. Своєю роботою робив вклад у захист країни й світу від радіаційної небезпеки, й після початку повномасштабного вторгнення пішов на захист своєї країни від російських загарбників.
Михайло був дуже порядною й доброю людиною, завжди готовий допомогти, завжди з посмішкою, він знаходив потрібні слова для підтримки й поради.
Михайло був надзвичайно талановитим. Учасник гурту "Лампочки", який при Будинку культури м. Чорнобиля, об'єднував працівників підприємств зони відчуження. Михайло Данилович - учасник усіх концертів що проходили в Чорнобилі, на сопілці грав як справжній маестро!
Після початку повномасштабної війни, Михайло був в окупації, але не зрадив своїм переконанням. А згодом пішов служити до лав ЗСУ, де виконував обов"язки бойового медика. Всі, хто знав Михайла Кулиняка, відзначають його рішучість, відважність, відданість своїй справі і людяність.
13 вересня 2023 року, перебуваючи на позиціях у Бахмутському районі, Михайло і його побратими потрапили під артобстріл. У бліндаж, де перебував Михайло, був прямий приліт.
Ціною великих зусиль побратимам вдалося його евакуювати. Лікарі в різних містах боролися за його життя - Слов'янськ, Дніпро, Київ, Львів.
Після поранення боєць був у важкому стані, лікарі тримали його у медикаментозному сні, бо він мав важкі ушкодження: черепно-мозкову травму голови, пневмоторекс з обох сторін, опіки грудної клітини 20%, та ампутацію верхньої лівої кінцівки.
Родина, друзі, колеги вірили, що він одужає, бо такі люди як він не можуть піти у засвіти, такі потрібні тут!
Слова з вірша Василя Симоненка колись процитував Михайло. Вони на його сторінці у соцмережі.
«Коли я впаду... мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце...»
Рідна земля, рідні люди, колеги й друзі завжди будуть пам"ятати героя, адже про таких як він потрібно розповідати, писати книжки й співати пісні! Вони - як атланти тримають на собї Україну!
Зважаючи на вище викладені факти та враховуючи заслуги Кулиняка Михайла Даниловича, прошу присвоїти йому найвищу державну нагороду – Герой України (посмертно) із врученням ордену «Золота Зірка» його дружині Яніні Кулиняк.
Вічна пам'ять та шана Герою!
Слава Україні!