Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, старшому сержанту Швецю Володимиру Миколайовичу (15 червня 1990 року народження): головному сержанту механізованого взводу механізованої роти військової частини А0221 Збройних сил України, 96 піхотного батальйону, 60 взводу, 60 бригади, 1 роти. Володимир Миколайович був командиром взводу.
Син був призваний на військову службу під час мобілізації 27.04.2022 року. Із честю та гідністю він, разом із побратимами, боронив цілісність нашої держави. Війна Володимира застала за кордоном. Будучи вірним присязі та своїй Батьківщині, син повернувся до рідної України, аби захистити її від ворога, який безжалісно глумився над цивільним населенням Ірпеня, Бучі, Гостомеля та інших міст і сіл Київщини та України. Мій син за життя був батьком-одинаком. Сам виховував донечку Вікторію. Одначе це не зупинило його на шляху до прагнення боронити Україну в найскладніший для неї період. Володимир не заховався, не шукав відмовки, аби йти до лав ЗСУ. Гідно прийняв виклик та пішов захищати нашу з вами Батьківщину. Із 30.04.2022 по 19.10. 2022 рік син знаходився на передовій лінії фронту. У війську побратими дали Володі позивний "Браво". Маючи неабиякий хист як військовий, на рахунку сина - велика кількість знищеної техніки. Зокрема, збив 5 дронів. Володимир був безстрашним та скрізь і всюди першим: у бою, в наступі, в обороні. Перебуваючи у зоні бойових дій, син ніколи ні на що не скаржився. Жодного разу не сказав, що йому важко. Навпаки, повсякчас підтримував побратимів. Навіть, коли отримав поранення, після реабілітації повернувся назад у розташування та продовжив боротися із ворогом. Щораз у розмові з рідними казав: "Мамо, там - мої брати. Я їх ніколи не покину. Вони в мене вірять".
Загинув син 19 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання під населеним пунктом П'ятихатки Бериславського району Херсонської області від отриманих поранень, несумісних з життям. Такою важкою ціною заплатив син за звільнення правобережжя Херсонщини. І про це українці мають пам'ятати.
Я пишаюсь своїм сином. Він - справжній Герой та патріот нашої Батьківщини. Він віддав своє життя за вільну Україну та мир, маючи ще стільки нездійсненних планів. А головне - донечку на руках, якій тепер зростати без тата.
Швець Володимир Миколайович - справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Героя України (посмертно). Аби його донька з високо піднятою головою могла сказати: "Мій тато - Герой. Герой, яких мало".