Пане Президенте, просимо розглянути петицію про надання почесного звання Героя України воїну Дєдушеву Юрію Юрійовичу посмертно.
Юрій вважав своїм покликанням захищати Україну.
Збираючись на війну у 2022-му році, пішов з дому зі словами «Без мене війна не закінчиться».
До цього чоловік служив у лавах військової частини 3029 з 2013-го року. Брав участь в АТО на сході України. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
У 2015-му році згідно Указу Президента України був демобілізований. Отримав можливість прожити коротке щасливе цивільне життя. Одружився, став батьком двох дітей.
У 2022-му році, виїхавши з окупації свого рідного села та переконавшись в тому, що родина в безпеці, Юрій повернувся до 15 БрОП НГУ ім. Героя України лейтенанта Богдана Завади (15 БрОП, в/ч 3029) в жовтні минулого року. За старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обовʼязків, особисту мужність і самовідданні дії, виявлені у захисті державного суверенітету і територіальної цілісності під час збройної агресії рф проти нашої держави нагороджений подяками від військової частини.
14 липня 2023 року, за даними полковника НГУ Миколи Уршаловича, підрозділи 15-ї бригади оперативного призначення «Кара-Даг» у взаємодії з підрозділами ЗСУ просунулася на Мелітопольському напрямку за підтримки танків на понад 1700 метрів на південь та південний схід.
Юрій був одним з тих, хто відвойовували наші землі на Запорізькому напрямку. Він мужньо і без жодних сумнівів щодня виконував бойові завдання.
Про подвиги 15 БрОП НГУ ім. Героя України лейтенанта Богдана Завади, до складу якої входив Юрій, ви, пане Президенте, неодноразово згадували у своїх відеозверненнях. Зокрема, у подяці від 25 вересня 2023 року
https://www.facebook.com/3029NGU/videos/205428915751842/.
30 вересня 2023-го року, вірний військовій присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, в селі Мала Токмачка Запорізької області, старший сержант Дєдушев Юрій Юрійович, виконуючи чергове бойове завдання, потрапив під ворожий обстріл. Від отриманих поранень Юрій загинув.
Побратими відгукуються про Юрія як про справжнього безстрашного Українського козака:
«Пам'ятаю Юру завжди життєрадісною, доброю, чуйною людиною. Завжди всім допомогав і ніколи нікому не відмовляв. Відкладав свої справи і допомогав побратимам».
Юрій загинув у віці 28 років. У нього залишилося двоє дітей та дружина. Просимо віддати шану нашому Герою та забезпечити йому вічну славу, надавши посмертне звання Героя України.