Шановний пане Президенте! Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) військовослужбовця в/ч А 7402 127 бригади 227 батальйону 1 роти солдата Геращенка Ігоря Сергійовича, який був мобілізований 09 березня 2022 року. і який загинув 06 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Рівнопіль, Донецької області при захисті Батьківщини, виявивши стійкість та мужність, під час виконання бойового завдання при виконанні службових обов’язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України.

Шановний пане Президенте! Прошу Вас розглянути петицію «Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)» військовослужбовця в/ч А 7402 127 бригади 227 батальйону 1 роти солдата Геращенка Ігоря Сергійовича, 07 грудня 1986 року народження, який загинув 06 жовтня 2023 року поблизу населеного пункту Рівнопіль, Донецької області при захисті Батьківщини, виявивши стійкість та мужність, під час виконання бойового завдання при виконанні службових обов’язків по захисту територіальної цілісності та суверенітету України. Рятував свого 300-го побратима із поля бою, з-під артилерійського обстрілу, де отримав несумісні із життям осколкові поранення в голову.
За час несення служби, пов’язаної з обороною своєї Батьківщини, Ігор зарекомендував себе як відповідальний, відважний, мужній та цілеспрямований солдат. Всі поставлені командуванням завдання виконував відповідально та ініціативно. Був хоробрим, сміливим і до останнього подиху вірним присязі України та своєму народу. Брав також на себе відповідальність приготувати їжу та нагодувати своїх побратимів.
Так у 2014 році безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення АТО на території Луганської області: ВПС «Станично-Луганське». Отримав статус «Учасник бойових дій». Був нагороджений медаллю «За участь в АТО» та почесною відзнакою «Захиснику кордонів батьківської землі» у 2015 році.
Із перших днів війни повномасштабного вторгнення Ігор стояв на захисті України. І ніс героїчно свій обов’язок протягом 19 місяців. Спочатку разом із побратимами із 127 бригади 227 батальйону Харківської ТРО звільнили Харків, потім був Бахмут, де отримав мій чоловік поранення в шию. Але лікарі зуміли за 1,5 місяці поставити на ноги – і знову в пекельний бій. Далі Суми і останній рубіж – Рівнопіль Донецької області.
Встиг за життя отримати пам’ятну медаль «За оборону міста-героя Харків», почесний нагрудний знак «Золотий хрест» Головнокомандувача Збройних Сил України В.Ф. Залужного, медаль «Захиснику Вітчизни» від Президента України В. Зеленського у 2023 році.
Ігорю назавжди 36… За життя він палав, як зірка, несучи у світ добро, радість, оптимізм, любов. Будував плани на майбутнє. Жив завжди із вірою в Перемогу, кожного дня зі зброєю в руках, йдучи до бажаного Миру. Для нас Ігор – справжній воїн, мужній козак, сильний та хоробрий захисник своєї держави, надійний побратим, ніжний та найкращий у світі чоловік, люблячий батько, гарний син, брат, кум; вірний друг, незамінний колега, душа будь-якої компанії… Десятки рівнялися на нього, але мій Герой був таким недосяжним, неповторним у всьому, бо жив завжди праведно, чесно, з іскоркою в очах, із чоловічою харизмою, із власним «Я», з оптимізмом дивився на всі ситуації та любив життя.
Про таких, як Ігор говорять, що він «не жив для себе, а для других виборював життя!» Його девізом були слова: «Все буде добре! Все буде Україна! Україна понад усе!» Тому прошу Вас, пане Президенте, присвоїти моєму чоловікові, Геращенко Ігорю Сергійовичу, звання Героя України (посмертно).
Схиляємо голови у вічній скорботі. Спочивай із миром! Пам'ять про тебе житиме вічно у наших серцях та у нашій історії! Низький, доземний уклін тобі, Воїне Світла! Слава вірному Герою своєї Батьківщини!