№22/210424-еп
Присвоєння звання Героя України (посмертно)
Автор (ініціатор): Петришин Володимир Богданович
Дата оприлюднення: 14 листопада 2023
Пане Президенте!
Прошу Вас надати звання «Герой України» (посмертно) хороброму сину нашої держави, солдату Петришину Тарасу Богдановичу (10.05.1992 р.н.).
Тарас був призваний до лав Збройних сил 30 червня 2022 року, невдовзі після мене, його брата Володимира. Разом з ним ми обороняли рідну країну на всіх напрямках, куди нас направляли з побратимами. Зокрема, в лютому-березні 2023 року, стримували наступ ворога та обороняли місто Бахмут. Після цього Тарас пішов служити в десантно-штурмові війська, частину А7788. Під час служби завжди покращував свої навики, пройшов сержантську підготовку, зовсім скоро мав отримати звання «Молодший сержант».
Загинув Петришин Тарас Богданович 26 жовтня 2023 року від отриманих поранень несумісних з життям, під час виконання бойового завдання на таврійському напрямку, поблизу населеного пункту Вербове, Запорізької області.
Тарас завжди був оптимістом. Навіть під час важких боїв ніколи не скаржився, шукав позитив, вірив в перемогу рідної країни. Мамі постійно повторював, що «хто, як не ми, буде стримувати цих загарбників».
Всі довгі місяці своєї служби Тарас мріяв про перемогу. В рідному селі будував окрему домівку, невдовзі планував одружитися з коханою дівчиною. Душа компанії, завжди збирав всіх друзів і ми разом організовували для них активний відпочинок. Не любив алкоголь та куріння. Був гідним прикладом для своїх двох маленьких племінників, яких неймовірно сильно любив. В світі завжди буде замало слів, щоб описати, якою чудовою людиною він був.
Його смерть стала ударом не лише для батьків, брата та сестри, але й всіх родичів та знайомих. 26 жовтня стало чорним днем в календарі кожного, хто знав Тараса. Всі згадують його неймовірно щиру, добру та чутливу натуру, адже певно в цілому світі немає людини, яку б він коли-небудь образив. Він завжди намагався всіх підтримати, розвеселити, та при потребі допомогти.
Тарас відав за Україну найдорожче, що мав - своє життя. Молодий хлопець, який в думках мав сотні планів, забрав їх з собою в могилу.
Петришин Тарас Богданович - справжній українець, який заслуговує на найвищу державну нагороду - звання «Герой України» (посмертно). Я пишаюся своїм братом і вірю, що хоча б після смерті він отримає свою заслужену відзнаку.
Вічна памʼять Герою. Слава Україні!
Прошу Вас надати звання «Герой України» (посмертно) хороброму сину нашої держави, солдату Петришину Тарасу Богдановичу (10.05.1992 р.н.).
Тарас був призваний до лав Збройних сил 30 червня 2022 року, невдовзі після мене, його брата Володимира. Разом з ним ми обороняли рідну країну на всіх напрямках, куди нас направляли з побратимами. Зокрема, в лютому-березні 2023 року, стримували наступ ворога та обороняли місто Бахмут. Після цього Тарас пішов служити в десантно-штурмові війська, частину А7788. Під час служби завжди покращував свої навики, пройшов сержантську підготовку, зовсім скоро мав отримати звання «Молодший сержант».
Загинув Петришин Тарас Богданович 26 жовтня 2023 року від отриманих поранень несумісних з життям, під час виконання бойового завдання на таврійському напрямку, поблизу населеного пункту Вербове, Запорізької області.
Тарас завжди був оптимістом. Навіть під час важких боїв ніколи не скаржився, шукав позитив, вірив в перемогу рідної країни. Мамі постійно повторював, що «хто, як не ми, буде стримувати цих загарбників».
Всі довгі місяці своєї служби Тарас мріяв про перемогу. В рідному селі будував окрему домівку, невдовзі планував одружитися з коханою дівчиною. Душа компанії, завжди збирав всіх друзів і ми разом організовували для них активний відпочинок. Не любив алкоголь та куріння. Був гідним прикладом для своїх двох маленьких племінників, яких неймовірно сильно любив. В світі завжди буде замало слів, щоб описати, якою чудовою людиною він був.
Його смерть стала ударом не лише для батьків, брата та сестри, але й всіх родичів та знайомих. 26 жовтня стало чорним днем в календарі кожного, хто знав Тараса. Всі згадують його неймовірно щиру, добру та чутливу натуру, адже певно в цілому світі немає людини, яку б він коли-небудь образив. Він завжди намагався всіх підтримати, розвеселити, та при потребі допомогти.
Тарас відав за Україну найдорожче, що мав - своє життя. Молодий хлопець, який в думках мав сотні планів, забрав їх з собою в могилу.
Петришин Тарас Богданович - справжній українець, який заслуговує на найвищу державну нагороду - звання «Герой України» (посмертно). Я пишаюся своїм братом і вірю, що хоча б після смерті він отримає свою заслужену відзнаку.
Вічна памʼять Герою. Слава Україні!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Христич Інна Олегівна
29 січня 2024
2.
Христич Олексій Олегович
29 січня 2024
3.
Свідерська Алла Володимирівна
29 січня 2024
4.
Толюпа Наталя Миколаївна
29 січня 2024
5.
Балан Марина Филимонівна
29 січня 2024
6.
Бондар Катерина Сергіївна
29 січня 2024
7.
Орнат Галина Євгенівна
29 січня 2024
8.
Мехед Максим Михайлович
29 січня 2024
9.
Яковець Ксенія Петрівна
29 січня 2024
10.
Крутова Тетяна Василівна
29 січня 2024
11.
Шарлай Світлана Раісівна
29 січня 2024
12.
Макогін Оксана Богданівна
28 січня 2024
13.
Береза Вікторія Степанівна
28 січня 2024
14.
Єрмоленко Олена Євгенівна
28 січня 2024
15.
Шишко Наталія Миколаївна
28 січня 2024
16.
Маленко Ганна Володимирівна
28 січня 2024
17.
Тимченко Оксана Віталіївна
28 січня 2024
18.
Хмизюк Юлія Миколаївна
28 січня 2024
19.
Колотило Оксана Володимирівна
28 січня 2024
20.
Шиліпук Світлана Володимирівна
28 січня 2024
21.
Орловська Олена Юріївна
28 січня 2024
22.
Ільницька Тетяна Валентинівна
28 січня 2024
23.
Пойкан Тетяна Євгеніївна
28 січня 2024
24.
Пустовіт Катерина Сергіївна
28 січня 2024
25.
Євпак Діана Валеріївна
28 січня 2024
26.
Лядова Тетяна Романівна
28 січня 2024
27.
Яценко Галина Михайлівна
28 січня 2024
28.
Йолдич Ольга Миколаївна
28 січня 2024
29.
Терех Леся Степанівна
28 січня 2024
30.
Полосіна Оксана Анатоліївна
28 січня 2024