Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) і надати його хороброму захиснику нашої Батьківщини, гідному та відважному воїну, капітану Збройних Сил України - Голядинцю Володимиру Миколайовичу, 18.11.1997 р.н., уродженцю міста Володимир, Волинської області.
З перших днів повномасштабного вторгнення, ще не встигши повноцінно закінчити навчання на 4 курсі Львівської національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, молодий курсант був відправлений на фронт захищати Донеччину. Потрапивши в 110-ту окрему механізовану бригаду імені генерал-хорунжого Марка Безручка, наш захисник від початку і до кінця своїх днів стояв на захисті м. Авдіївка, гідно виконуючи обов'язки не тільки як військового, але як і людини.
Молодий офіцер завдяки добрій підготовці та критичному мисленню зумів врятувати від смерті та полону не одне життя побратимів.
На початку травня 2022 року під час виконання бойового завдання біля с. Троїцьке Донецької області, Володимир попри отриману контузію та осколкові поранення, зумів вивести з оточення побратимів. Збереження життя особового складу для молодого офіцера було найвищою місією впродовж всієї служби, а моральні цінності та людяність завжди стояли вище страху та навіть смерті.
На початку літа 2023 року прийняв роту, а 19 липня 2023 року отримав звання "капітан". Весь час служби був максимально важким та небезпечним для Володимира, але завдяки розуму та правильним діям молодого капітана важкі ворожі наступи вдавалося відбивати, не несучи великих особових втрат та втримуючи позиції. Проте 19 жовтня 2023 року під час одного з найбільших ворожих штурмів м. Авдіївки обірвалося життя дуже сміливої та гідної людини. Володимир відважно виконав свій обов'язок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі. Близько десятої вечора Володимир здійснив останній та найвищий подвиг у своєму житті. Попри щільний шквал ворожих обстрілів молодий капітан залишив КСП та виїхав на допомогу пораненим побратимам, але під час транспортування важкопораненого військового до машини почався танковий обстріл, який і забрав життя світлої та дуже порядної людини, справжнього воїна та захисника України. Проте навіть в останній момент свого життя Володимир встиг прикрити собою пораненого і тим самим врятувати його від смерті, але, на превеликий жаль, пожертвувавши собою.
За весь час служби молодий командир отримав наступні нагороди:
1) Медаль «За оборону рідної держави».
2) Почесну відзнаку командира військової частини А4007 «За оборону Авдіївки».
3) Нагрудний знак «Знак пошани» від Міністра оборони України.
4) Відзнаку Президента України «За оборону України».
Ми пишаємося нашим захисником та його незламністю і сталевою силою духу.
Володимир із честю та гідністю виконав обов'язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі захищати український народ та Україну.
Пане Президенте, подвиг Володимира вартий уваги з Вашої сторони!
Хотілося, щоб ім'я молодого воїна було увіковічнене в історії нашої країни, а його вчинок слугував гідним прикладом людяності і відваги для інших, адже порятунок людини ціною власного життя - це найвища заслуга як перед Богом, так і державою!
Голядинець Володимир Миколайович - справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно) із врученням ордена «Золота Зірка» його матері.
Вічна пам'ять і шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім хто боронить та захищає Україну!
Героям Слава!