Присвоєння звання Герой України (посмертно) військовослужбовцю 14 ОМБР імені князя Романа Великого, сержанту Радіозі Сергію Євгенійовичу.

Шановний пане Президенте України! Прошу присвоїти звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику, мужньому воїну, військовослужбовцю ЗСУ, сержанту Радіозі Сергію Євгенійовичу (24.11.1971 р.н.).
Свою військову службу в армії він проходив на Кубі. У лютому 2022 -го року, коли розпочалася повномасштабна війна, він прийняв рішення піти добровольцем на фронт. Він був твердим у своєму рішенні, тому зробив це, нікому не сказавши, щоб рідні не переконували його лишитися.
Командир міномета мінометного взводу механізованого батальйону військової частини А 1008 14 ОМБР імені князя Романа Великого, сержант Радіоза Сергій Євгенійович загинув 22 липня 2022 року поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського р-ну Донецької області, де велися найзапекліші бої. Будучи постійно у «гарячих точках» (Липівка, Королівка Київської області, Темирівка, Успенівка Запорізької області, Первомайське Миколаївської області, Шестакове, Перемога,Купʼянськ, Петропавлівка Харківської області, Веселе, Берестове Донецької області), він безстрашно воював, завжди йшов першим і ніколи не ховався за спинами побратимів. Його загибель стала страшним ударом не лише для найрідніших, а й для товаришів по службі, які неодноразово повторюють по сей день, що для них це велика втрата, і постійно приїжджають на могилу Героя. Він був Людиною з великої букви, сміливою і безстрашною, скромною Людиною, яка ніколи не буде вихвалятися своїми заслугами, Людиною, яка буде захищати Батьківщину до останнього.
Про його героїчні вчинки ми дізналися від товаришів по службі вже після загибелі Героя, адже він був занадто скромним, щоб про це розповідати. Ним були прийняті важливі рішення, до яких прислухався навіть командир, які врятували життя не одній людині. Зі слів його побратима: «Коли на Миколаївщині хлопці попали під обстріл, Сергій сказав, якщо хочемо жити, то треба у відповідь бити з міномета. Повернулися всі…» Ще один побратим Героя розповідав: «Можу сказати що за чужими спинами він не ховався. Їхати на позицію не боявся. Треба було вантажити міни- вантажили. Була ситуація коли командир не призначав а спитав, хто хоче поїхати на позицію, руки підняли чоловік вісім-десять. І серед них Сергій. Ще була ситуація: на новій позиції хлопці не встигли закріпитися, а орки почали потужний обстріл. Хлопці розбіглися по лісу щоб не було скупчення в одному місці. І погубили один одного. То, коли обстріл стих, Сергій понаходив і зібрав докупи усіх хлопців.»
Він дійсно заслуговує на найвище звання - Герой України!
Вічна памʼять та шана Герою!
Вічна памʼять та шана загиблим Героям України!
Слава Україні!