Присвоєння звання "Герой України" (ПОСМЕРТНО) Ферштей Василю Михайловичу (позивний ФІЗРУК), військове звання лейтенант, командир взводу розвідки спеціального призначення 5 батальйону оперативного призначення 14 штурмової бригади «Червона Калина» військової частини 3028 Західного ОТО Національної гвардії України.25.11.2000 р.н.

Шановний пане Президенте! Прошу розглянути петицію щодо присвоєння почесного звання Герой України (ПОСМЕРТНО) Ферштей Василю Михайловичу, військове звання лейтенант, військовослужбовець за контрактом, командир взводу розвідки спеціального призначення 5 батальйону оперативного призначення 14 штурмової бригади «Червона Калина» військової частини 3028 Західного ОТО Національної гвардії України.
Ферштей Василь Михайлович народився 25 листопада 2000 року у селі Стриганці, Івано-Франківської області в сім’ї залізничників.
Після закінчення 9 класу Стриганецької ЗОШ І-ІІ ступенів, самостійно прийняв рішення посвятити своє життя служінню українському народу та захисту територіальної цілісності України, вступивши до Прикарпатського військово – спортивного ліцею – інтернату, який закінчив у 2019 році.
В липні 2019 вступив на навчання до Національної академії Національної гвардії України на Київський факультет за спеціальністю «Державна безпека ОПП Забезпечення державної безпеки підрозділами Національної гвардії України».
У вересні 2021 у зв’язку з реорганізацією Київського факультету Національної академії Національної гвардії України був переведений на навчання до Київського інституту Національної гвардії України за тією ж спеціальністю на факультет «Забезпечення державної безпеки підрозділами Національної гвардії України».
У березні 2023 закінчив навчання у Київському інституті Національної гвардії України за результатом якого отримав військове звання – лейтенант.
Після закінчення навчання, був направлений на контрактну службу до військової частини 3028 Західного ОТО Національної гвардії України.
01 червня 2023 був нагороджений грамотою Калинівської міської ради за мужність і відвагу, проявлені під час виконання військового обов’язку по захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України та з нагоди відзначення 29-річниці з дня створення військової частини 3028.
Був командиром взводу розвідки спеціального призначення 5 батальйону оперативного призначення 14 штурмової бригади «Червона Калина» військової частини 3028 Західного ОТО Національної гвардії України, де він був не тільки командиром для своїх побратимів, а хорошим та надійним другом, прикладом для наслідування та наставником.
Під час служби постійно вдосконалював свої професійні навички та знання, оскільки хотів бути кращим з кращих та завжди прагнув бути гідним прикладом для наслідування.
Проходив навчання в Івано-Франківській області, потім з 13 серпня 2023 по 13 вересня 2023 проходив навчання у Великій Британії.
08 жовтня 2023 був направлений до зони бойових дій Запорізької області села Вербове.
12 жовтня 2023 відбув на своє перше бойове завдання, з якого нажаль не повернувся.
З 13 жовтня 2023 вважався зниклим безвісти, мати, батько та сестра неймовірними зусиллями намагались його знайти та повернути додому. Однак 06 листопада 2023 його знайшли мертвим на полі бою та віддали родині.
5 ворожих БМД з десантниками російської федерації в кількості більше 40 чоловік, взяли в кільце групу Василя, нерівний бій з ворожими військами російської федерації тривав декілька годин. Не дивлячись на значну перевагу ворога, група військових прийняла бій та почала здійснювати відсіч ворога. Василь як командир групи першим вийшов на зустріч російському десанту та був поранений, в результаті поранень наклав сам собі два турнікети з якими продовжував мужньо чинити опір ворогу разом зі своєю групою. Навіть незважаючи на поранення та відкритий перелом руки, не припиняв вести стрілковий бій. До останнього подиху він знищував ворога, і загинув внаслідок поранення головного мозку несумісного з життям.
В результаті бою групою, командиром якої був Василь було знищено значну кількість противника, військові не здавались до кінця та вели нерівний бій до моменту попадання міни в бліндаж, яка призвела до повного знищення групи військових.
Василь був мужнім, сильним, відважним, веселим, добрим, життєрадісним, завжди захищав слабших та не дозволяв їх ображати. Побратими кажуть, що кращого командира важко знайти, так як завжди всіх розумів, допомагав, захищав та не здавався перед жодними труднощами. Був душею компанії та обожнював спорт, все своє коротке життя він проводив у спортзалі, брав участь у численних змаганнях з пауерліфтингу, за що був нагороджений десятками медалей. Мав прекрасну спортивну форму за що отримав від побратимів позивний «ФІЗРУК».
Завжди говорив «що я скажу своїм дітям які мене запитають де я був коли була війна, я військовий, я маю воювати», також казав «я завжди буду зі своїми побратимами та захищатиму їх до останнього».
В березні наступного року планував одружуватись, мріяв і прагнув побудувати будинок мрії, виростити діток, все відкладав до закінчення війни і перемоги над окупантами. Нажаль його плани не здійснились і були зруйновані у його першому бойовому завданні.
Був справжнім патріотом свої країни, із честю і наснагою виконував всі покладені перед ним завдання. Василь із честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави та віддав найцінніше що мав – своє життя, щоб всі інші мали змогу жити у вільній і незалежній Україні.
Петиція подається у день його народження, 25 листопада 2023, йому б виповнилось 23 роки, а замість святкування родина сьогодні віддає 40 днів за його упокій.