Шановний пане Президент, Володимире Олександровичу я, Хілобока Тетяна Анатоліївна, мати Покутнього Анатолія Сергійовича загиблого військовослужбовця в/ч 1910 95 ОДШБ звертаюся до вас з проханням розглянути бойовий шлях мого сина ,витребувати всі документи з військової частини,які підтвердять правдивість і чесність викладеної інформації в петиції та розглянути питання про надання Почесного звання Героя України моєму Синочку (посмертно)

Покутній Анатолій Сергійович 04.10.1993 року народження, уродженець с.Адампіль, Хмельницької обл.. Навчався у професійному гірничому ліцеї, де здобув професію гірник (м. Тернівка, Павлоградський район, Дніпропетровська область). Працював в м. Тернівка у шахті.
Анатолій був захисником і опорою як для рідних і близьких так і для всієї країни.

2021 р. підписав контракт з 95 ОДШБ призначений навідником десантно- штурмового батальон десантно-штурмової роти м.Житомира і з осені пішов захищати Батьківщину на лінію фронту 1 рота 3 взвод 13 окремого десантнo - штурмового батальйону 95 ДШБ в/ч А1910

В період з 31.10.2021 р по 23.02.22р брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони,відсічі і стримування збройної агресії рф в Донецькій і Луганській областях, безпосередньо в районах смт. Нью-Йорк

З початку повномасштабного вторгнення російської федерації (24.02.22р.) з честю виконав обов’язок щодо захисту своєї держави і до останнього подиху залишився вірним присязі, українському народові та Україні. Відстоюючи та захищаючи право на наше з вами безпечне життя, він віддав своє, не шкодуючи. Він пожертвував собою заради перемоги у боротьбі не лише за нашу свободу, а й свободу всієї Європи та всіх людей вільного світу. У воїна залишилась я та двоє неповнолітніх братів, ми більше ніколи не почуємо рідного голосу та ніколи не побачимо його світлого обличчя...
Війна забрала життя Анатолія від нас назавжди…лишилися спогади і вічні монологи з портретами Синочка, які омиті моїми слізьми...З 25.03.22 вважався безвісти зниклим після штурму у с. Камянка, Ізюмського р-н, Харківської обл., це був 19-й останній його штурм, де він героїчно захищав нашу державу у самому пеклі подій. Анатолій ТРИМАЮЧИ в руках лише КУЛЕМЕТ пішов боронити в окуповану Кам'янку. Де по периметру стояли танки і між ними кулеметні гнізда. Покутній Анатолій Сергійович мужньо йшов у бій у перших рядах! У ніч з 24 на 25 березня 2022 село повністю захопили російські солдати.
Село Кам'янка – це дорога смерті. Смерті наших Героїв, наших чоловіків, синів та батьків.
Кожен, хто був там заслуговує на звання Героя України!
Славетними Героями 95 ОДШБ було змінено хід війни 2022 року. Вони стали щитом для всієї України, обороняючи трасу,"Ізюм-Слов'янськ".

Анатолій відважно виконав свій обов'язок громадянина України. Завжди був вірним своїм побратимам та державі. Перебуваючи у зонах бойових дій, ніколи не скаржився, що йому важко, завжди всіх підтримував, переконуючи, що все буде добре.
Побратими і керівництво Анатолія говорили про нього найкращі слова: надійний друг, хоробрий воїн , відповідальний, сміливий, завжди всім допомагав та тримав бойовий дух товаришів.Ніколи не ховався за спинами своїх побратимів,не шукав легких стежок чи зручних позицій. Був там, де був найбільше потрібний і корисний.

Зараз пишеться нова, дуже болюча, сторінка визволення нашої країни, невід’ємною частиною якої є збереження пам’яті про тих, хто захищав усіх нас. Про пекельні бої у Кам'янці 2022 року ще напишуть книги історики для майбутніх поколінь українців та всього людства.
Лише після деокупації Кам'янки стало можливим повернути тіла Героїв.Тіло мого Синочка знаходилось на полі боя пів року... Похований у вересні 2022 року...

Для того, щоб навіки закріпити ім’я свого Синочка в історії визвольної війни України, для майбутніх поколінь,бо власних дітей у Анатолія не має ,не встиг облаштувати родинне гніздо,я звернулася до Вас розглянути питання про присвоєння найвищої державної нагороди, яка за своєю суттю є вищою формою відзначення громадян за видатні заслуги у захисті Вітчизни.

Як зазначено у ст. 6 Закону України «Про державні Нагороди України» - звання Герой України присвоюється громадянам України за здійснення визначного геройського вчинку. За
проявлений героїзм та подвиги під час захисту Батьківщини.

Я, вважаю, що мій син заслуговує звання Герой України, з огляду на ті зусилля, які він віддав боронячи нашу державу. Володимир Олександрович, прошу Вас
присвоїти відповідне звання з огляду на відповідність критеріїв для його прийняття.Запросити у 95 ОДШБ нагородний лист та інші необхідні документи,які підтвердять бойовий шлях мого сина та засвідчать достовірність моїх слів.

Хотілося, щоб ім'я молодого воїна було увіковічнене в історії нашої країни, а його вчинок слугував гідним прикладом людяності і відваги для інших, адже порятунок людини ціною власного життя - це найвища заслуга як перед Богом, так і державою!
Прошу вшанувати пам'ять мого Синочка- Покутнього Анатолія Сергійовича найвищою державною нагородою Герой України (посмертно) із врученням ордена “Золота Зірка”
Вічна пам'ять та шана всім, хто віддав своє життя за Україну!
Слава всім ,хто боронить та захищає Україну!
Слава Україні!