№22/211904-еп
Прошу присвоїти звання Герой України (посмертно) ШУМІКУ НАЗАРІЮ ГРИГОРОВИЧУ (14.07.2000 р.н.), солдату 1-ї обслуги міномета мінометного взводу 3-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону спеціального призначення 12 Бригади спеціального призначення «АЗОВ».
Автор (ініціатор): Савчук Вадим Степанович
Дата оприлюднення: 04 грудня 2023
Шановний пане Президенте, прошу Вас розглянути цю петицію та присвоїти звання Герой України (посмертно), Шуміку Назарію Григоровичу (14.07.2000 р.н.), солдату 1-ї обслуги міномета мінометного взводу 3-ї роти спеціального призначення (на бронетранспортерах) 2-го батальйону спеціального призначення 12 Бригади спеціального призначення «Азов», який загинув 13 вересня 2023 року під час виконання бойових завдань із забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації на території Серебрянського лісництва у районі населеного пункту Кремінна, Кремінського району Луганської області.
Будучи двадцяти дворічним юнаком, Назар, мав неабияку мужність, щоб взяти до рук зброю і за власним бажанням, без жодного сумніву чи вагання стати на захист Батьківщини в цей складний час. Він був вірним присязі воїна до кінця і віддав за волю та незалежність України найдорожче – своє життя, яким так і не зміг сповна насолодитися.
Потрапити на фронт в такому молодому віці без попередньої бойової підготовки було не так просто. Але Назар не здався й тут. Пройшов співбесіду в м. Києві, важкі вступні випробування і завдяки своїй наполегливості таки домігся свого: вступив до лав «Азову», підрозділу, в якому проходять службу найсміливіші та найвідданіші Батьківщині люди.
В 22 роки Назар вже був командиром відділення бригади спеціального призначення НГУ «Азов», був дуже вмотивованим, постійно вивчав військову справу і бажав найбільше одного – якнайшвидшої перемоги і звільнення українських земель від російських загарбників.
Побратими так говорять про Назара: «Якби ви знали, що це була за людина. Найсильніша, яку я знав. В усіх сенсах. Назар завжди писав - «тримаємося», якби важко не було».
Назар розумів, яка небезпека на нього чекає на фронті, що може не повернутися, але жоден страх не зупинив його. Він не народився воїном, він ним став. І тепер єдине, що ми можемо зробити в пам’ять про Назара, це зробити так, що його ім’я були вписано в історію незалежної України золотими літерами «Герой України»
Ми пишаємося нашим Героєм, його незламністю, сміливістю, вірою в свою країну і у свій народ! Вічна пам’ять та шана тобі, Назаре, і кожному, хто віддав своє життя мужньо і до кінця боронячи Україну!
Будучи двадцяти дворічним юнаком, Назар, мав неабияку мужність, щоб взяти до рук зброю і за власним бажанням, без жодного сумніву чи вагання стати на захист Батьківщини в цей складний час. Він був вірним присязі воїна до кінця і віддав за волю та незалежність України найдорожче – своє життя, яким так і не зміг сповна насолодитися.
Потрапити на фронт в такому молодому віці без попередньої бойової підготовки було не так просто. Але Назар не здався й тут. Пройшов співбесіду в м. Києві, важкі вступні випробування і завдяки своїй наполегливості таки домігся свого: вступив до лав «Азову», підрозділу, в якому проходять службу найсміливіші та найвідданіші Батьківщині люди.
В 22 роки Назар вже був командиром відділення бригади спеціального призначення НГУ «Азов», був дуже вмотивованим, постійно вивчав військову справу і бажав найбільше одного – якнайшвидшої перемоги і звільнення українських земель від російських загарбників.
Побратими так говорять про Назара: «Якби ви знали, що це була за людина. Найсильніша, яку я знав. В усіх сенсах. Назар завжди писав - «тримаємося», якби важко не було».
Назар розумів, яка небезпека на нього чекає на фронті, що може не повернутися, але жоден страх не зупинив його. Він не народився воїном, він ним став. І тепер єдине, що ми можемо зробити в пам’ять про Назара, це зробити так, що його ім’я були вписано в історію незалежної України золотими літерами «Герой України»
Ми пишаємося нашим Героєм, його незламністю, сміливістю, вірою в свою країну і у свій народ! Вічна пам’ять та шана тобі, Назаре, і кожному, хто віддав своє життя мужньо і до кінця боронячи Україну!
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Ковальова Світлана Федорівна
08 лютого 2024
2.
Соколовський Сергій Леонідович
08 лютого 2024
3.
Коваленко Оксана Сергіївна
08 лютого 2024
4.
Богданець Юлія Олександрівна
08 лютого 2024
5.
Левчук Вікторія Юріївна
08 лютого 2024
6.
Борисова Єлизавета Ігорівна
08 лютого 2024
7.
Ткачук Ірина Петрівна
08 лютого 2024
8.
Барилюк Дарина Олександрівна
08 лютого 2024
9.
Ровова Марія Денисівна
08 лютого 2024
10.
Товстий Олена Володимирівна
08 лютого 2024
11.
Ромашук Людмила Олександрівна
08 лютого 2024
12.
Алексієнко Ольга Іванівна
07 лютого 2024
13.
Сизоненко Роман Олександрович
07 лютого 2024
14.
Захарченко Олена Анатоліївна
07 лютого 2024
15.
Возняк Юрій Олексович
07 лютого 2024
16.
Кушка Олена Анатоліївна
07 лютого 2024
17.
Арустамян Ануш Артурівна
07 лютого 2024
18.
Енгін Оксана Володимирівна
07 лютого 2024
19.
Мераджи Ніна Володимирівна
07 лютого 2024
20.
Ліщук Альона Павлівна
07 лютого 2024
21.
Оксенюк Ірина Вікторівна
07 лютого 2024
22.
Руда Ірина Мирославівна
07 лютого 2024
23.
Цвіліховська Ірина Миколаївна
07 лютого 2024
24.
Компанієць Ростислав Миколайович
07 лютого 2024
25.
Печерська Ольга Сергіївна
07 лютого 2024
26.
Іванська Ірина Степанівна
07 лютого 2024
27.
Антонюкова Лілія Василівна
07 лютого 2024
28.
Сизоненко Аліна Романівна
07 лютого 2024
29.
Нікуліна Інна Вікторівна
07 лютого 2024
30.
Дуган Альона Петрівна
07 лютого 2024