Про присвоєння почесного звання «Герой України» з удостоєнням ордену «Золота Зірка» (посмертно) старшому солдату 66 ОМБр (в/ч А7014) 3 батальйон Сухопутне командування Збройних Сил України АТРОШЕНКУ ДМИТРУ ВАЛЕРІЙОВИЧУ

Шановний пане Президенте, Володимире Олександровичу!

Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання «Герой України» з удостоєнням ордену «Золота Зірка» (посмертно) старшому солдату 66 ОМБр (в/ч А7014) 3 батальйон Сухопутне командування Збройних Сил України АТРОШЕНКУ ДМИТРУ ВАЛЕРІЙОВИЧУ 30.12.1986 р. н., уродженцю м. Городня Городнянського району Чернігівської області.

Це звання – можливість вшанувати батька, чоловіка, сина, друга та людину, яка пожертвувала собою заради мирного життя своїх рідних, близьких, побратимів та Батьківщини.

До повномасштабного вторгнення росії до України, Дмитро працював майстром на будівництві. Любив і вмів працювати та отримувати від роботи задоволення.
Всі знайомі мого чоловіка, знали, що на нього завжди можна покластися в будь якій ситуації. Адже він був добрий, надійний, чуйний, справедливий, любив жартувати та насолоджувався життям! Обожнював свого єдиного сина.

Ще в ранньому дитинстві Діма втратив батька, тож ріс без чоловічого виховання, підтримки та наставництва. Але це не завадило йому вирости рішучим та відважним, не зважаючи на всі труднощі в житті.

Після закінчення Городнянської ЗОШ №1 у 2004 році вступив до державного професійно технічного училища міста Чернігова, яке закінчив у 2005 році.

Свою мужність почав проявляти ще під час строкової служби у 2005-2006 рр.

Після визволення Чернігівщини, мій чоловік, одразу (11.04.2022р.) поповнив лави Збройних Сил України.

З початку травня 2022 року по травень 2023 року був захисником у 58-мій ОМБр імені гетьмана Івана Виговського (в/ч А1376).
Дмитро брав безпосередню участь у здійсненні заходів з забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримувані збройної агресії росії, на одних з найгарячіших точок, в Донецькій (під Бахмутом, в с.Одрадівка), Харківській (на Купянсько-Лиманському напрямках) і Луганській областях (Серебрянський ліс під Кремінною). Був нещадним до ворога та відважно дивився їм в обличчя.

Дмитро неодноразово рятував життя своїх побратимів, витягуючи з поля бою поранених та загиблих. Через недостатню кількість авто у бригаді – евакуював побратимів на власному автомобілі. Врятував командира роти, вчасно доставивши до госпіталю в м.Бахмут. Разом з побратимом, в нічний час, відбили групу диверсантів (в с.Одрадівка). Брав участь у штурмових діях у районі с. Покровське.

Під час виконання чергового бойового завдання отримав контузію. Жертвуючи собою та своїм життям, завжди прикривав спини побратимів, виходячи останнім з позицій.

А з травня 2023 року був переведений до 66 ОМБр, де на протязі 1,5 місяців продовжив захищати незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Ввесь цей час я чекала з переживаннями та молитвами дзвінка від чоловіка. Та страшна звістка прийшла, і земля пішла з-під ніг.

Дмитро Атрошенко, мій чоловік і батько мого 11 річного сина, захищаючи нашу Батьківщину, загинув 22 липня 2023р. На останньому бойовому завданні, під час артилерійського обстрілу, отримав травму не сумісну з життям, поблизу села Нововодяне Сватівського району Луганської області. Останні слова мого чоловіка: «Я не відчуваю ніг».

Він говорив, що боронить Батьківщину заради нас та світлого майбутнього України. Завжди вірив у нашу Перемогу.
Зі слів бойових товаришів, вони втратили найкращого побратима, вірного друга та воїна, який ніколи не залишав їх у біді.

З честю і гідністю виконував свій військовий обов’язок, був вірний військовій присязі, та став прикладом мужності і героїзму для соратників свого підрозділу, якого завжди поважали та до думки якого прислуховувалися (так як мав багато бойового досвіду).

Ми пишаємося ДМИТРОМ і хочемо, щоб увесь світ дізнався про його відвагу та безстрашність, він віддав найцінніше, що мав – своє ЖИТТЯ.

Пане Президенте України, враховуючи все вищевикладене, прошу Вас удостоїти старшого солдата АТРОШЕНКА ДМИТРА ВАЛЕРІЙОВИЧА присвоєнням почесного звання «ГЕРОЙ УКРАІНИ» з удостоєнням ордену «Золота Зірка» (посмертно).

Світла пам’ять усім Героям, які поклали життя за майбутнє України! Слава Україні! Героям Слава!