Прийнятий 26.11.2015 року Закон України № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання» (або так званий «закон Савченко») передбачає зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.
Ініціаторами законопроекту виступили народні депутати Н.Савченко («ВО «Батьківщина»), А.Кожем'якін («ВО «Батьківщина»), І.Крулько («ВО «Батьківщина»), М.Паламарчук (БПП), О.Осуховський (позафракційний), Л.Ємець («Народний фронт»).
В пояснювальній записці до закону необхідність прийняття закону обґрунтовано таким чином:
- поганими умовами перебування затриманих осіб в слідчих ізоляторах;
- тривалістю перебування у слідчих ізоляторах без винесення щодо них обвинувального вироку, що введення у законодавство положення про збільшення коефіцієнту зарахування часу утримування під вартою у слідчих ізоляторах до покарання у вигляді позбавлення волі обґрунтоване необхідністю забезпечення соціальної справедливості, практичної реалізації принципу презумпції невинуватості,
- припинення негативної практики тривалого утримання в слідчих ізоляторах осіб на стадії досудового розслідування кримінальних проваджень;
- необхідністю розвантаження вітчизняних слідчих ізоляторів.
Тобто ініціатори законопроекту та депутати переймалися, в першу чергу, умовами утримання та соціально-психологічним станом осіб, які утримуються в СІЗО, а згодом були позбавлені волі за вчинені злочини.
Проте чи міркували депутати, що означає для суспільства цей закон?
Як приклад, на волю вже вийшов сумновідомий «суддя-колядник» Ігор Зварич, який самостійно подав клопотання про застосування до нього «закону Савченко».
Відповідно до заяви голови Державної пенітенціарної служби України Володимира Палагнюка під дію закону підпадають близько 50 тисяч засуджених, з яких кожен 6 – засуджений за вбивство. Вже звільнено 1605 осіб, ще майже 4 тисячам суди скоротили строки покарання.
Чому при розробці закону не було враховано думки та зауваження представників Державної пенітенціарної служби України?
Створюється прецедент, коли відносно особи винесено обвинувальний вирок, а вона через строки перебування під вартою фактично звільняється від відбування покарання за вчинений злочин, що протирічить принципу невідворотності настання кримінальної відповідальності та покарання за вчинений злочин.
Підписавши зазначений Закон, Ви тим самим поставили під сумнів ефективність та об’єктивність всієї правоохоронної системи та системи покарань в нашій країни, та підриваєте віру у торжество справедливості у осіб, які постраждали від злочинів.
В суспільстві і так існує суттєве обурення, що хабарники, особи, що скоїли насильницькі злочини, навіть при затриманні на місті скоєння злочину при свідках, потім виходять під заставу, домашній арешт чи особисту поруку.
При застосуванні норм цього Закону до всіх засуджених, які наразі відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, фактично відкриється «скриньку Пандори», коли суспільство наповниться радикальними кримінальними елементами.
Наразі в державі і так сплеск та панування злочинності, про що неодноразово заявляв навіть міністр внутрішніх справ, і перерахування строків ув’язнення з подальшим звільненням засуджених лише поглибить криміногенну ситуацію в країни.
До того ж, це дасть змогу, особам, які раніше були засуджені та відбули компенсації, звертатися з позовами про компенсацію внаслідок перевищення строків покарання у зв’язку з новими правилами обчислення та зарахування строків попереднього ув’язнення.
До речі, яким чином цей закон буде застосовуватися до засуджених на довічне ув’язнення?
Тепер щодо правових норм. В статті 176 Кримінального процесуального кодексу України зазначено, що тримання під вартою належить до запобіжних заходів, затримання особи в порядку передбаченому КПК належить до тимчасових запобіжних заходів.
Відповідно до статті 50 Кримінального кодексу України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами».
Окрім цього, прийнятий закон порушує норми статті 124 Конституції України: «Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються». Оскільки, фактично, судді змушені переглянути прийняті раніше ними рішення, а обчисленням строків відбування покарання у судових рішеннях тепер переймається Верховна Рада України.
Тож відповідно до статті 40 Закону України «Про Конституційний Суд України», просимо Вас, пане Президенте, як суб’єкта конституційного подання, звернутися до Конституційного Суду України за наданням рішення щодо конституційності Закону України від 26.11.2015 № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання».