Мобілізувати народних депутатів

Відповідь Президента України
на електронну петицію № 22/213230-еп
«Мобілізувати народних депутатів»,
розміщену на вебсайті Офіційного
інтернет-представництва Президента України

Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 23-1 Закону України «Про звернення громадян» мною розглянуто розміщену на вебсайті Офіційного інтернет-представництва Президента України 19 грудня 2023 року електронну петицію громадянина В.В.Василенка «Мобілізувати народних депутатів», яку підписали понад 25 тисяч осіб.
Дякую всім, хто долучився до цієї петиції, за активну громадянську позицію.
Згідно зі статтею 1 Конституції України Україна є правовою державою. Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).
Статтями 75 та 76 Конституції України передбачено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, конституційний склад якої – чотириста п’ятдесят народних депутатів України. Станом на сьогодні у Верховній Раді України налічується 401 народний депутат України, що є найнижчим показником за роки незалежності України.
До виключних повноважень Верховної Ради України належить, зокрема, прийняття законів (пункт 3 частини 1 статті 85 Конституції України), рішення щодо яких приймається більшістю від її конституційного складу (стаття 91 Конституції України).
Водночас прийняттю законів передує опрацювання законопроєктів та їх підготовка до розгляду комітетами Верховної Ради України, до предметів відання яких віднесено всі сфери суспільних відносин і до складу яких обрано парламентарів пропорційно кількісному складу депутатських фракцій (депутатських груп) до фактичної чисельності народних депутатів.
Закон України «Про комітети Верховної Ради України» дає змогу народним депутатам України брати дистанційну участь у засіданнях комітетів і голосувати за прийняття рішень.
При цьому віддаленої участі народних депутатів України у пленарних засіданнях парламенту та прийнятті законів законодавством України не передбачено.
Отже, відсутність кворуму на пленарному засіданні унеможливить легітимне прийняття законів, від яких залежить підтримання життєдіяльності всієї держави.
За статтею 78 Конституції України народні депутати України здійснюють свої повноваження на постійній основі.
Законом України «Про статус народного депутата України» на народних депутатів України покладено обов’язки, зокрема, дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про регламент Верховної Ради України та інших законів України, дотримуватися присяги народного депутата України; бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України.
Водночас частина четверта статті 83 Конституції України унеможливлює дообрання народних депутатів України та передбачає, що в разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану.
Рішенням Верховної Ради України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» в Україні вкотре продовжено дію воєнного стану.
Міжнародний досвід свідчить, що законотворці під час Другої світової війни примусово не мобілізовувалися, а йшли на фронт добровільно.
Так, після вступу США у Другу світову війну Сенат США протягом наступних чотирьох років залишався на сесіях майже безперервно, щоб обговорювати і ухвалювати законодавство про фінансування воєнного часу, продовження строків мобілізації і створення програм для стабілізації економіки. Комітети Сенату проводили розслідування, які мінімізували марнотратство та корупцію серед військових підрядників, заощаджуючи гроші платників податків, і посилювали зусилля країни для досягнення перемоги. Сенатори відвідували зони бойових дій, щоб перевірити ефективність військових операцій і продемонструвати свою підтримку американських військ. Тільки деякі члени добровільно залишили свої законодавчі обов’язки, щоб служити у збройних силах (http://surl.li/nzzoh).
Збереження балансу між правами і обов’язками народних депутатів України, особливо в умовах воєнного стану, є питанням національної безпеки.
Примусова мобілізація народних депутатів України може бути розцінена як примус їх до виконання певних обов’язків або прийняття певних рішень, мати негативні наслідки, такі як втрата незалежності народного депутата України, зниження ефективності його діяльності, а також порушити принципи демократичного управління та розподілу влади.
Щодо зміни підходів до бронювання військовозобов’язаних державних службовців слід зазначити, що нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що бронюванню підлягають військовозобов’язані, які працюють, зокрема, в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, у разі якщо це необхідно виключно для забезпечення функціонування зазначених органів.
Крім того, запропоноване законопроєктом запровадження різного підходу до прийняття на державну службу окремих категорій осіб не повною мірою відповідає нормам прямої дії Основного Закону України, відповідно до якої громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування (частина друга статті 38).
Станом на сьогодні є факти добровільного вступу народних депутатів України і державних службовців до лав Збройних Сил України й інших військових формувань.
Отже, процес мобілізації як народних депутатів України, так і державних службовців проводиться з урахуванням їхньої добровільної згоди.
При цьому комплексно ураховуючи запит Збройних Сил України,
11 квітня 2024 року парламентом прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX. Положеннями цього Закону, серед іншого, удосконалено процедури проведення заходів мобілізації, військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, соціального захисту військовослужбовців, змінено підходи до бронювання військовозобов’язаних, а також врегульовано окремі питання проходження військової служби для покращення якості підбору особового складу під час доукомплектування бойових підрозділів для відсічі збройній агресії проти України. Крім того, запроваджується додаткова вимога для прийняття на державну службу, службу в органи місцевого самоврядування, в органи поліції та прокуратуру – проходження базової загальновійськової підготовки або військової служби.
Стосовно термінового розгляду законодавчих ініціатив народних депутатів України зазначаємо, що частиною другою статті 101 Регламенту Верховної Ради України передбачено, що Верховна Рада України може прийняти рішення про визначення законопроєкту невідкладним після включення його до порядку денного сесії Верховної Ради України або під час його наступного розгляду.
Частиною четвертою статті 96 Регламенту Верховної Ради України передбачено, що за процедурним рішенням Верховної Ради України для невідкладного розгляду може бути включено до порядку денного пленарного засідання (без додаткового включення до порядку денного сесії) законопроєкт, якщо він був підготовлений для термінового розгляду на виконання відповідного доручення Верховної Ради України.
Статтею 23 Регламенту Верховної Ради України унормовано питання внесення змін до порядку денного сесії Верховної Ради України, статтею 24 – формування розкладу пленарних засідань сесії Верховної Ради України.
Так, встановлено, що пропозиції про внесення змін до затвердженого порядку денного сесії Верховної Ради України готуються і вносяться в такому самому порядку, як до проєкту порядку денного сесії (частина перша статті 23 Регламенту), зокрема пропозиції узагальнюються Апаратом Верховної Ради України за поданнями комітетів, тимчасових слідчих комісій та тимчасових спеціальних комісій і після їх обговорення та схвалення Погоджувальною радою проєкт постанови про порядок денний сесії вноситься Головою на затвердження Верховною Радою України (частина перша статті 21).
Частиною першою статті 24 Регламенту Верховної Ради України передбачено, що проєкт розкладу пленарних засідань сесії Верховної Ради України на кожний місяць сесії готується Апаратом Верховної Ради України за поданнями комітетів, тимчасових спеціальних комісій та тимчасових слідчих комісій з урахуванням пропозицій депутатських фракцій (депутатських груп) відповідно до затвердженого порядку денного сесії Верховної Ради України і подається на розгляд Погоджувальної ради.
Пунктом 2 частини чотирнадцятої статті 73 Регламенту Верховної Ради України встановлено, що Погоджувальна рада депутатських фракцій (депутатських груп) розглядає та ухвалює пропозиції, зокрема, щодо розкладу пленарних засідань та тижневого порядку денного пленарних засідань.
Таким чином, Погоджувальна рада депутатських фракцій (депутатських груп) шляхом голосування визначає питання, які будуть включені до пленарних засідань та тижневого порядку денного пленарних засідань Верховної Ради України.
Відтак, питання забезпечення невідкладного розгляду законопроєктів, як і їх доопрацювання з метою врахування вимог Конституції України та законів України, може бути вирішене Верховною Радою України.
З огляду на зазначене я звернувся до Голови Верховної Ради України Р.Стефанчука з проханням опрацювати викладені в електронній петиції пропозиції та поінформувати про результати розгляду її автора.


В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ