№22/213620-еп
Прошу присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) навіднику БМП , солдату роти морської піхоти 503 ОБМП в/ч 1275 ЛОМАКІНУ РОМАНУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ
Автор (ініціатор): Ломакіна Олена Олександрівна
Дата оприлюднення: 20 грудня 2023
Шановний пане Президент. Прошу присвоїти почесне звання Герой України (посмертно) навіднику БМП , солдату роти морської піхоти 503 ОБМП в/ч 1275 ЛОМАКІНУ РОМАНУ ОЛЕКСАНДРОВИЧУ
Ломакін Роман Олександрович, народився 22 серпня 1994 року у с.Степанівка, Олександрівського району Донецької області. Закінчив школу та вступив до МВМПУ N99 м.Маріуполя, за професією електрик. Після навчання пішов працювати на завод ім.Ілічча. Після початку війни на Донбасі у 2014р. були думки піти на контракт і були побоювання ,але він наважився і пішов захищати рідну землю. Сімʼя Романа спочатку не знали що він пішов в АТО, дізналися коли Роман був вже на навчанні у Львові. 3-го вересня 2016 року він склав присягу. Так почався його воєнний шлях.
Після закінчення навчання він служив в м. Маріуполь, був в підрозділі матеріального забезпечення. Електрик у 56 окремий мотопіхотній Маріупольській бригаді .
Коли скінчився контракт то підписав відразу ще один ,але перевівся в інший підрозділ, у 21 роту вогневої підтримки. Не дослуживши контракт, звільнився за пів року до повномасштабного вторгнення за сімейними обставинами. Пробував себе в різних сферах десь пів року , а коли почалась війна, то не думаючи став на захист батьківщини і своєї родини . Цього разу він став побратимом для Борсуків 503 ОБМП. *Вірні назавжди* Роман був навідником . 26.07.2022 сердце Романа зупинилось в бою... він загинув поблизу населеного пункту Велика Новосілка Донецької області.
Указом ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №647/2022
Про відзначення державними нагородами України - Романа нагороджено орденом ІІІ ступеня «За мужність« ( посмертно ).
Він був хорошим другом , кращим сином та найкращим братом, вірним товаришем, сином своєї батьківщини! У Романа залишились батько ,сестра та племінниці які так чекали на його повернення з перемогою.На жаль він не встиг створити свою сімʼю. Але встиг залишити слід у серці та душі кожного, хто був з ним знайомий. Він був неначебто ліхтарик який світить своїм світлом. Нам усім його дуже не вистачає.
Низкий уклін і вічна слава Герою.
Ломакін Роман Олександрович, народився 22 серпня 1994 року у с.Степанівка, Олександрівського району Донецької області. Закінчив школу та вступив до МВМПУ N99 м.Маріуполя, за професією електрик. Після навчання пішов працювати на завод ім.Ілічча. Після початку війни на Донбасі у 2014р. були думки піти на контракт і були побоювання ,але він наважився і пішов захищати рідну землю. Сімʼя Романа спочатку не знали що він пішов в АТО, дізналися коли Роман був вже на навчанні у Львові. 3-го вересня 2016 року він склав присягу. Так почався його воєнний шлях.
Після закінчення навчання він служив в м. Маріуполь, був в підрозділі матеріального забезпечення. Електрик у 56 окремий мотопіхотній Маріупольській бригаді .
Коли скінчився контракт то підписав відразу ще один ,але перевівся в інший підрозділ, у 21 роту вогневої підтримки. Не дослуживши контракт, звільнився за пів року до повномасштабного вторгнення за сімейними обставинами. Пробував себе в різних сферах десь пів року , а коли почалась війна, то не думаючи став на захист батьківщини і своєї родини . Цього разу він став побратимом для Борсуків 503 ОБМП. *Вірні назавжди* Роман був навідником . 26.07.2022 сердце Романа зупинилось в бою... він загинув поблизу населеного пункту Велика Новосілка Донецької області.
Указом ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №647/2022
Про відзначення державними нагородами України - Романа нагороджено орденом ІІІ ступеня «За мужність« ( посмертно ).
Він був хорошим другом , кращим сином та найкращим братом, вірним товаришем, сином своєї батьківщини! У Романа залишились батько ,сестра та племінниці які так чекали на його повернення з перемогою.На жаль він не встиг створити свою сімʼю. Але встиг залишити слід у серці та душі кожного, хто був з ним знайомий. Він був неначебто ліхтарик який світить своїм світлом. Нам усім його дуже не вистачає.
Низкий уклін і вічна слава Герою.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Руденко Валентина Сергіївна
20 березня 2024
2.
Качмар Соломія Василівна
20 березня 2024
3.
Шикула Іванна Петрівна
20 березня 2024
4.
Самара Наталія Віталіївна
20 березня 2024
5.
Пархомова Тетяна Миколаївна
20 березня 2024
6.
Курило Наталія Сергіївна
20 березня 2024
7.
Водолазська Олександра Валеріївна
20 березня 2024
8.
Кошелап Юлія Олегівна
20 березня 2024
9.
Яковлєва Валентина Павлівна
20 березня 2024
10.
Гонтар Надія Сергіївна
20 березня 2024
11.
Мисюра Людмила Миколаївна
20 березня 2024
12.
Крюкова Наталія Олександрівна
20 березня 2024
13.
Кравець Тетяна Іванівна
20 березня 2024
14.
Штангрет Христина Володимирівна
20 березня 2024
15.
Шабашова Олена Олександрівна
20 березня 2024
16.
Вихопень Олена Йосифівна
20 березня 2024
17.
Іщенко Ірина Леонідівна
20 березня 2024
18.
Алейнікова Оксана Іванівна
20 березня 2024
19.
Волянюк Анастасія Богданівна
20 березня 2024
20.
Ярчук Олена Павлівна
20 березня 2024
21.
Продиус Анна Володимирівна
20 березня 2024
22.
Чебанюк Олена Анатоліївна
20 березня 2024
23.
Ярощук Наталія Володимирівна
20 березня 2024
24.
Хоменко Віталій Петрович
20 березня 2024
25.
Руднік Оксана Борисівна
20 березня 2024
26.
Данильченко Оксана Миколаївна
20 березня 2024
27.
Ковалик Світлана Ростиславівна
20 березня 2024
28.
Гопанюк Леся Михайлівна
20 березня 2024
29.
Мирошник Яна Сергіївна
20 березня 2024
30.
Юсів Ірина Ярославівна
20 березня 2024