Шановний пане Президент!
Прошу Вас, присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму чоловіку, мужньому та відважному захиснику нашої Батьківщини, головному сержанту – командиру 1 відділення зенітно ракетного взводу 1 стрілецького батальйону Військової частини А0536, 53 –ї механізованої бригади ім. князя Володимира Мономаха, молодшому сержанту Скрипці Ігорю Валерійовичу, 30.07.1993 року народження, жителю с. Новоіванківка Новомиколаївського району Запорізької області.
Мій чоловік, був справжнім воїном, патріотом України, зразком незламності та міцного духу. З 2013 по 2015 роки проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України в Головному управлінні розвідки. З 2015 по 2020 роки працював на Запорізькій фабриці взуття ТОВ НВФ “Міда” ЛТД. З 2020 по січень 2022 року працював водієм ТОВ НВО “Ріст”. У січні 2022 року був прийнятий на роботу в ТзОВ “ДЖІ БІ ПЛАСТ”.
З початку повномасштабного вторгнення Ігор не міг стояти осторонь і з перших днів пішов захищати Україну, вже 9 березня 2022 року поповнив ряди захисників України. З 09.05.2022 року мій чоловік перебував на посаді старшого водія 1 зенітно ракетного відділення зенітно ракетного взводу 1 стрілецького батальйону в/ч А0536 в 53-й механізованій бригаді ім. князя Володимира Мономаха. З 27.10.2022 року перебував на посаді головного сержанта – командира відділення зенітно ракетного взводу 53-ї бригади.
Він безпосередньо приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської федерації в Донецькій області, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій, а саме: н.п. Вугледар, Торецьк, Зайцеве, Бахмут, Авдіївка. Отримав нагороди:
- Медаль за участь в боях “Бахмутовський рубіж”;
- Хрест “Честь і Слава” в боях за Авдіївку;
- Був відзначений нагрудним знаком “Кращий сержант”.
Мій чоловік, Скрипка Ігор Валерійович, загинув 05.12.2023 року від осколкового поранення , під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини поблизу н.п. Водяне Донецької області.
Ігор відважно виконував свій обов’язок громадянина України. Перебуваючи в зонах активних бойових дій він ніколи не скаржився, що йому важко, навпаки старався підтримувати усіх переконуючи усіх, що все буде добре. До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі. Він дуже любив життя, дуже любив нас з сином, батьків, мав багато планів та мрій, але і Україну він теж дуже любив. Він завжди казав: “Хто як не Я”. Ми втратили захисника, підтримку, опору в житті, мій коханий чоловік віддав найдорожче що в нього було, своє життя, за свою Батьківщину, навіки залишиться в небесному строю.
Вічна пам’ять та шана ГЕРОЮ, який пожертвував собою заради вільної та незалежної України найціннішим своїм життям.
Ця петиція лише мала частина того що можна сказати про люблячого батька та коханого чоловіка, тому я дружина загиблого військовослужбовця ЗСУ, справжнього патріота та сина України, що загинув, захищаючи її незалежність і свободу звертаюся до Вас, пане Президенте, із проханням вшанувати пам’ять мого коханого чоловіка, присвоївши йому звання “Герой України” (посмертно), яке він заслуговує за свою мужність, відданість та безмежну любов до нашої країни. Нехай його героїзм стане натхненням для всіх нас, щоб продовжувати боротися за світле майбутнє України.
Слава Україні! Героям Слава!