Шановний пане Президенте!
Прошу вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю НГУ полку Азов, бойовому медику взводу, молодшому сержанту 2-го взводу спеціального призначення, 2-го батальйону спеціального призначення військової частини 3057 Макарову Ярославу Миколайовичу, позивний Гімлі, 16.03.1993 р.н.
Народився Ярослав у селі Корнин Житомирської обл., де з 1999 року по 2010 рік навчався у середній школі І-ІІІ ступенів. З самого дитинства мріяв стати військовим. На жаль, медична комісія визнала його непридатним для проходження військової служби.
В 2010 році вступає до Київського політехнічного інституту, здобув професію інженера електромеханічних систем автоматизації та електроприводу. Працював за спеціальністю. У 2019 році вирішив перекваліфікуватися на програміста і до вступу до полку Азов працював ним.
Почувши звернення командування полку Азов , про набір добровольців для деблокади Маріуполя, Ярослав не роздумуючи , пішов захищати свою Батьківщину. І з 9 квітня 2022 року почав проходити курс молодого бійця у НГУ полку Азов. Так розпочався його бойовий шлях.
Закінчивши велику кількість курсів парамедиків, прагнучи вдосконалити свої знання, здобув професію бойового медика. Більше ніж за рік війни пройшов , майже, всю лінію зіткнення, врятувавши багато життів нашим захисникам. Зі слів побратимів Гімлі був одним з найкращих медиків та безстрашно йшов на важкі завдання, стверджуючи , що не може залишити побратимів, бо вони без нього ніяк. Він був справжнім воїном, прагнув вдосконалення, бажав бути універсальним солдатом!!!
Останнє відрядження було до Серебрянського лісництва Луганської обл. 31 серпня 2023 року, під час бойового завдання, потрапивши під обстріл , отримавши осколкове поранення Ярослав загинув. Він загинув надаючи допомогу побратиму, прикривши його собою. Коли його принесли до стабілізаційного пункту він так і був у медичних рукавичках, у яких надавав допомогу.
Звертаючись до Вас, пане Президенте, я розумію, що кожен воїн заслуговує на почесне звання героя. Та найбільше заслуговують ті, які є справжніми патріотами України, які свідомо, добровільно з перших годин війни стали на захист Батьківщини і віддали найдорожче – життя.
У Макарова Ярослава залишились батьки – пенсіонери , мати інвалід другої групи.