Петиція про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) сержанту ЗСУ ОСІПОВУ ВІКТОРУ ЮРІЙОВИЧУ, 20.10.1984 р.н., мешканцю Білгорода-Дністровського Одеської області.

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) сержанту ЗСУ Осіпову Віктору Юрійовичу , 20.10.1984 р.н., мешканцю Білгорода-Дністровського Одеської області.
Віктор Осіпов був призваний в АТО у 2015 році. Захищав нашу землю з 2015 по грудень 2023 року, пройшов шлях від стрільця та помічника гранатометника до командира гармати в частині А 4217. До повномасштабного вторгнення служив у гарячих точках, на передовій( Золоте, Гранітне, Мар'їнка та інших пунктах на лінії зіткнення). Відмінно виконував службові обов'язки, тому мав багато нагород і відзнак від керівництва ЗСУ.
Під час повномасштабного вторгнення окупаційних військ як командир гармати разом зі своїми підлеглими перебував на сході України. Брав участь у звільненні Одеської (поблизу о.Зміїний), Миколаївської, Херсонської областей і міста Херсон.
Після визволення Херсона разом із побратимами боронив Україну в районі Авдіївки, Мар'їнки, а далі знову на рубежі Херсонщини, перебуваючи весь час під щоденним обстрілом противника.
З повагою ставився до солдатів, чітко виконував накази командування, організував злагодження дій таким чином, що його розрахунок вважався одним з найкращих у артилерійській частині. Попри все зміг зберегти ввірену йому гармату, до якої ставився, як до людини. Для нього і хлопців вона була надійною подругою: вся посічена уламками, з перебитою частиною опори. Хоч і пошкоджена, але ніколи не підводила, служила вірою і правдою. Під керівництвом Віктора Осіпова жодний солдат розрахунку не був вбитий і не отримав значного поранення.
Його служба в артилерії була однією з найважчих у ЗСУ. Неодноразово доводилося самостійно приймати складні рішення. Віктор мав вищу юридичну освіту, був розумним, харизматичним, з розвиненою інтуіцією, логікою. За плечима - великий бойовий досвід, тому не помилявся, наносячи максимальної шкоди ворогу. Мав великі організаторські та педагогічні здібності, дбав про солдат, їх побут, допомагав, був завжди поряд з побратимами. І ось ці всі якості - безцінні!
За дев'ять років служби у ЗСУ був нагороджений бойовими медалями від Міністерства оборони та ВМС України, мав особисту подяку від Командувача ВМС.
Загинув 27 грудня 2023 року у зоні бойових дій. Не витримало серце 9 -річної напруги і щоденних надзвичайно жорстоких обстрілів.
Віктор Осіпов був справжнім Воїном, вірним Сином своєї Вітчизни, зразком незламності та міцності українського духу. Поклав життя, щоб його син, родина, близькі, місто Білгород-Дністровський, Одещина, всі ми жили у вільній, заможній, щасливій країні без голодоморів, депортацій, репресій і війн.
Його подвиг заслуговує найвищої вдячності!
Варто зазначити, що Віктор Юрійович Осіпов був нащадком уславленого білоруського Героя Другої світової війни. Його дід, Пігулевський Володимир Миколайович, мав дві найвищі солдатські нагороди: два ордени Слави, Червоної Зірки, два ордени ОВОВ, про нього знімали документальні фільми, записували інтерв'ю. Брав участь у звільненні України і Бессарабії від німецьких нацистів. Ветеран не дожив до повномасштабного вторгнення, але знав, що онук на війні, сенс якої не розумів. До останнього цікавився, переживав та пишався своїм сміливим онуком.
Я, моя родина, рідні, близькі Віктора, сусіди і жителі Білгорода-Дністровського, в якому мій брат народився і виріс, пишаємось нашим Героєм, його незламністю, силою духу , і вважаємо, що Осіпов Віктор Юрійович заслуговує на найвищу державну нагороду -Герой України ( посмертно) із врученням ордену «Золота Зірка» .
Вічна пам’ять, Слава та Шана тим, хто віддав своє життя за Україну!
Героям Слава!