Щодо присвоєння звання Героя України (посмертно)

Пане президент!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої країни,молодшому сержанту, заступника командира розвідувального взводу 114 бригади, 135 батальйону ТРО, А7301 Галайко Володимира Тарасовича 27.08.1988 р.н.
Народився Володя на Львівщині. Потім з батьками переїхав у Дніпроретровську область в місто Павлоград. Згодом навчався, жив і працював у Дніпрі, а ще трохи пізніше переїхав жити і працювати у Київ.

Вова був IT фахівцем найвищого рівня , працював у кращих компаніях серед яких були Epam, Ciclum, Playtica. Володимир був цінним продуктовим менеджером та кваліфікованим бізнес-аналітиком, що добре знався як у плануванні, так і в програмуванні.

Окрім того з ранніх років Вова займався спортом. А саме тайським боксом. В молоді роки приймав участь у безлічі змагань і отримав майстра спорту. Тайський бокс до останніх днів лишався його великим захопленням, великою часткою його життя. Вова регулярно тренувався. І хоча не виступав вже на змаганнях , але допомагав готуватись більш молодим хлопчинам з його команди , ставав спарінгувати з найсильнішими і найталановитішими членами його команди Octopus Fight Club.

Вова був дуже талановитим у різних сферах життя. Маючи аналітичний склад розуму і велику начитанність він з дитинства полюбляв грати у Що, Де, Коли. З початком повномасштабного вторгнення дуже сумував що не має можливості приймати участь у подіях , які організовував Brain Hub.
Це окрема і дуже важлива ланка його життя. Його розум прагнув постійних викликів, вирішення задач, знаходження відповідей. Одна за одною Вова поглинав книги, щоб опановувати нові знання і розширювати кругозір. Він читав дуже багато, а його феноменальна пам‘ять допомагала ці знання зберігати і сортувати. Навіть через багато років Вова легко декларував усі вірші з шкільної програми, а також складав свої власні.

Ну і звісно ж як справжній чоловік і Воїн, патріот своєї країни, Вова передбачав що прийде час, коли і він буде боронити Україну від загарбників. Разом з однодумцями він був у витоків руху Територіальної Оборони і ще за 3 роки до повномасштабного вторгнення почав підготовку. Витрачав на це власні кошти і вільний час у вихідні.

З початком повномасштабного вторгнення з першого дня він і його друзі, та навіть його дівчина були у складі 135 батальону ТрО м. Обухова. Їздили виконувати бойові задачі в Донецьку область. Вова навіть у мілітарній темі був максимально різностороннє розвинений і підготовлений. Окрім того був чудовим командиром відділення і певний час виконував роль головного сержанта розвідувального взводу. Він знався і на БПЛА, і на ближньому бою. Його кликали в аналітики для ЗСУ. Але Вова не покинув свій взвод і лишився виконувати бойові задачі. У січні 2023 року вони всі разом прийняли рішення приймати участь у більш небезпечних операціях та опинились на стадії переходу у Харківську філію Головного Управління Розвідки у штурмову групу.
Загинув Вова виконуючи бойові завдання під Бахмутом (Гарден Центр). Він вів своїх хлопців і був справжнім лідером і прикладом. Провів декілька штурмів . Під час останнього штурму його взвод лоб в лоб зустрілись з прихованою позицію ворожого кулеметника. Вова прийняв рішення спробувати обійти його з флангу. Але він не зміг доручити це ризиковане завдання комусь зі своїх хлопців і вирішив діяти самостійно. Нажаль, під час цього небезпечного маневру Вова отримав кульове поранення несумісне з життям.

Не малою ціною, але задача операції була виконана. Так вчиняють справжні Герої . Таким був і назавжди залишиться в наших серцях Вова.
Слава Героям!