Про захист гідності та інтересів Держави Україна, громадян України від посягань громадян Республіки Польща у спосіб звернення до Європейського суду з прав людини та введення персональних санкцій щодо причетних громадян Республіки Польща

Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність є в Україні найвищою соціальною цінністю. Утвердження прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Для держав-учасниць Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як України, так і Польщі обов'язком є забезпечення прав і свобод людини, викладених в Розділі 1 Конвенції та Протоколах до неї, Статті Конвенції є частиною національних законодавств держав-учасниць.
Так, Стаття 2 забороняє будь-яке позбавлення життя, а Стаття 3 Конвнції категорично визначає, що ніхто не може бути підданим нелюдському, або такому, що принижує гідність, поводженню від кого б то не було.
Стаття 1 Протоколу #1 до Конвенції гарантує захист права власності.
Натомість, під час невиправданого блокування кордону нечисленними громадянами Республіки Польщі, за потурання/підбурювання попереднього уряду та мовчазною згодою діючого, перевізники, громадяни України, протягом тривалого часу були поставлені поляками в нестерпні нелюдські умови, без можливості забезпечити свої базові потреби, внаслідок чого загинуло троє осіб.
Поведінка поляків спрямована виключно на те, щоб шантажем змусити свою владу надати їм додаткові преференції, забезпечити виплати тощо. Так само, як польські перевізники витіснили з ринку перевізників з Німеччини чи Італії, будучи неспроможними конкурувати чесно. Особливо яскраво це виявилося у так званих "вимогах" польських так званих аграріїв, які взагалі України жодним боком не стосувалися. Всім зрозуміло, що вимоги польських так званих "протестувальників" зухвало суперечать навіть регуляторним актам Євросоюзу щодо нашої держави, стосункам України та Євросоюзу і спрямовані виключно на шантаж як Єврокомісії, так і власного уряду. Тоді як уряд маровєцького цинічно підбурював їх до продовження цього неподобства.
Очевидно, що страйкувати поляки могли виключно вздовж трас, репетувати там, що хотіли, тощо - але за жодних умов не були вправі перекривати рух та створювати загрозу життю та здоров'ю наших громадян.
Крім того, поляками безпідставно та незаконно спричиняються неймовірні збитки економіці України, українським підприємствам, виконанню волонтерських та гуманітарних завдань тощо.
Мовчання, принаймні публічне, Уряду України, а особливо міністерства юстиції, є аморальним. Мін'юст повинен був вже зараз підготувати та подати позов проти Польщі до Євросуду, але своїх статутних обов'язків вкотре не виконав.
Оскільки Президент є гарантом Конституції, Стаття 8 якої вимагає дотримання та застосування міжнародних договорів, а також є Головою РНБО, вважаю, що Президент України зобов'язаний:
1. Зобов'язати Кабінет Міністрів (міністерство юстиції) підготувати та подати до Європейського Суду з прав людини міждержавний позов проти Республіки Польща за порушення цією державою вимог Статей 2 та 3, а також Статті 1 Протоколу # 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а особливу увагу звернути на дискримінацію, якій польські власті піддали українських громадян і яка заборонена Статтею 14 Конвенції та Статтею 1 Протоколу #12 до неї.
2. Через РНБО ввести персональні санкції проти кожного шантажиста, який брав участь у блокуванні транскордонного руху українських перевізників, особливо організаторів та підбурювачів цього шантажу хоча б у спосіб довічної заборони їх в'їзду на територію України тощо.
3. Вжити ще й інших заходів, які б недвозначно доводили, що вирішення будь-ким своїх приватних інтересів шляхом блокування міждержавного кордону України чи іншого шантажу, який зухвало посягає на гідність та інтереси України та українців, не залишатиметься безкарним.
4.Сподіваюся, що цензори розділу петицій є притомними та не створюватимуть перешкод для оприлюднення цієї петиції до підписання.