Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України, яка обмежує права мешканців Донецької та Луганської областей на пенсійне та інше соціальне забезпечення

Президенту України
Громадянина України
Сюсяйла Олега Миколайовича,
електронна адреса: 25195068522mail.gov.ua



Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України, яка обмежує права мешканців Донецької та Луганської областей на пенсійне та інше соціальне забезпечення.

Президент України, відповідно до статті 102 Конституції України, є гарантом додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Задля реалізації такої функції Конституція України наділяє Президента України, як гаранта, певними повноваженнями.
Так, зокрема, відповідно до пункту 15 статті 106 Конституції України Конституції України, Президент України має право зупиняти дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів їх невідповідності Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності.
Також, згідно із статтею 93 Конституції України, Президенту України надано право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України та право вимагати позачергового розгляду Верховною Радою України законопроектів, визначених невідкладними.
Наявність зазначених повноважень у Президента України надає йому можливість оперативно реагувати на прийняття Кабінетом Міністрів України нормативних актів, якими суттєво порушуються права людини та громадянина, а також норми Конституції України, що їх гарантують.

* * *
Статтею 46 Конституції України гарантовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Позбавлення непрацездатної людини пенсійних та інших соціальних виплат не тільки порушує зазначене право, а й через позбавлення джерела для існування, ставить під загрозу її життя. Отже право громадянина на державний соціальний захист, у тому числі на пенсійне забезпечення, є одним з найважливіших прав людини, спрямованим на забезпечення її існування.
Сьогодні, через видання Кабінетом Міністрів України нормативних актів, що протиправно обмежують право тисяч громадян України на отримання соціального забезпечення, життя цих людей знаходиться під загрозою. Люди постали перед реальним ризиком загибелі.

* * *
Таким нормативним актом є: Постанова Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», № 637 від 05.11.2014.
Зазначеною постановою встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509. Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється в установах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та з використанням його платіжних пристроїв. Зазначені виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії такої довідки, виданої після 9 вересня 2015 року. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.
Тобто постановою встановлені певні обмеження у реалізації громадянами права на отримання соціальної допомоги, а саме: отримання пенсійних та інших соціальних виплат лише за наявності довідки; лише за місцем перебування таких осіб на обліку; лише через рахунки, відкриті в установах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та лише в межах строків дії довідки.
Саме такі положення є такими, що обмежують конституційні права соціально незахищених громадян України, що випадково залишились на територіях непідконтрольних державі.

* * *
Про невідповідність зазначеної постанови Кабінету Міністрів України Конституції України, а також про порушення нею прав і свобод людини і громадянина свідчить наступне:
Єдиним нормативним актом, що відповідно до вимог Конституції України регулює питання пенсійного забезпечення громадян України є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Згідно його статті 4 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Право на пенсійне забезпечення, відповідно до цього Закону, виникає внаслідок настання певних умов, зокрема досягнення встановленого віку. Жодна норма цього Закону не пов’язує виникнення права на пенсійне забезпечення та на отримання коштів такого забезпечення з наявністю або відсутністю в особи довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, виданій в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 «Про облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції" (далі - довідка про взяття на облік) та Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Не пов’язує Закон наявність права на отримання пенсії і з місцем проживання особи, у разі перерахування її на банківський рахунок. Так, статтею 47 Закону встановлено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, … перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
З цієї норми вбачається, що право визначення банківського рахунку для зарахування пенсії належить особі, а не Кабінету Міністрів України.
Крім того слід зазначити, що з наявністю або відсутністю згаданої довідки не пов’язується й право особи на отримання інших видів державної соціальної допомоги. Зокрема про це не йдеться у нормах Закону України «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», № 16/98-ВР від 14.01.1998.
Виключною умовою для отримання соціальних виплат є наявність громадянства України.

* * *
Під час розгляду цієї петиції слід також врахувати і інші, встановлені Конституцією України норми:
Стаття 64, якою передбачено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Так, статтею 24 встановлюється рівність конституційних прав і свобод усіх громадян, та неможливість їх обмеження за будь-якими ознаками. За їх змістом не може бути обмежено право громадян на отримання пенсій та інших соціальних виплат у залежності від місця їх проживання та перебування.
Якщо Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами, що встановлено статтею 25, то тим більш така гарантія поширюється на громадян, що мешкають на її території.
Стаття 33, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

При визнанні, що зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України порушуються основоположні права та свободи людини слід врахувати й практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Слушними для правильного вирішення питання по суті повинні стати рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» та «Ілашку та інші проти Молдови та Росії».
Зокрема, у першому слід звертатися до пункту 53, яким зазначено, що «підвищення мобільності населення, більш високі рівні міжнародного співробітництва та інтеграції, а також розвиток банківського обслуговування та інформаційних технологій більше не виправдовують здебільшого технічних обмежень щодо осіб, які отримують соціальні виплати…»
У пункті 54 цього ж рішення ЄСПЛ також зазначив про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов’язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Прокуратура України, як це було колись, позбавлена права опротестовувати незаконні нормативні акти Кабінету Міністрів України. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, через невідомі причини, на зазначену проблему не реагує та взагалі не звертає уваги. Реалізація громадянами свого права на захист у суді є ускладненою та довготривалою, упевнених гарантій щодо виконання рішення суду Кабінетом Міністрів України не існує.
Тобто на теперішній час, внаслідок певних законодавчих змін, а також через бездіяльність окремих державних інституцій, надії громадян щодо захисту їх прав можуть бути пов’язані виключно з реалізацією Президентом України, наданих йому повноважень. Життя багатьох громадян країни зараз залежить від того, наскільки оперативно, якісно та виважено Президент України поставиться щодо захисту їх прав.

На підставі викладеного, керуючись статтями 93, 102, 106 Конституції України, статтею 23-1 Закону України «Про звернення громадян», а також Порядком розгляду електронної петиції, адресованої Президентові України, який затверджений Указом Президента України №523/2015 від 28.08.2015, -

ПРОШУ:

1. Розглянути цю петицію та задовольнити її.
2. Зупинити дію Постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», № 637 від 05.11.2014, та звернутися до Конституційного Суду України щодо конституційності норм цієї постанови.
3. Підготувати законопроект про внесення відповідних змін до діючих Законів України щодо можливості отримання громадянами, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, пенсійних та інших соціальних виплат незалежно від місця їх фактичного перебування.
4. Використовуючи право законодавчої ініціативи, внести зазначений законопроект на розгляд Верховної Ради України, з вимогою про його позачерговий розгляд.


Ініціатор петиції​ ​​​​​​​​О.Сюсяйло