Присвоєння Героя України(посмертно)

Вельмишановний пане Президенте України!
Просимо Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, військовослужбовцю в/ч 3066, старшому стрільцю 2-го відділення оперативного призначення 3-го взводу оперативного призначення 2-ї роти оперативного призначення батальйону оперативного призначення імені Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького, штаб-сержанту Левку Руслану Богдановичу з позивним «Бандера», який героїчно загинув під час виконання бойового завдання 01.06.2022 року в населеному пункті Студенок Ізюмського р-ну Харківської області.
Автор (ініціатор): Левко Степан Леонтійович.
Дата оприлюднення: 10 січня 2024 року.
Звертаючись до Вас, пане Президенте України, ми висловлюємо рішучу підтримку ініціативи про присвоєння звання "Герой України", посмертно, Левко Руслану Богдановичу, 12.09.1989 року народження, уродженцю міста Стрий Львівської області.
Бойовий шлях Руслана Левка почався ще від Революції Гідності. На Майдані Незалежності Руслан виносив поранених протестувальників з-під снайперського обстрілу.
14 березня 2014 року разом із 500 добровольцями Самооборони Майдану, для проходження військової підготовки, загиблий вирушив до села Нові Петрівці.
05 квітня Руслан Левко склав присягу і розпочав службу в першому батальйоні НГУ (батальйон імені Генерала Кульчицького).
Підрозділ спочатку тримав оборону міста Павлоград, в подальшому обороняли телевежу на горі Карачун в місті Слов’янськ.
Впродовж 2014-2018 років брав участь у бойових діях у наступних містах: Слов’янськ, Краматорськ, Попасна, Вуглегірськ, Дебальцеве, Станиця Луганська, Щастя.
За оборону держави його було відзначено наступними грамотами та нагородами:
- Грамотою «За зразкове виконання службово-бойових завдань із забезпечення охорони громадського порядку під час участі в АТО» від 06.2014 року;
- Почесною відзнакою «Учасник бойових дій» від 28.04.2015 рік;
- Нагрудним знаком «Батальйон ім. Кульчицького», відомчою заохочувальною відзнакою «За відзнаку у службі» (Наказ МВС від 20.01.2015 р.);
- Грамотою за сумлінне виконання службових обов’язків, виконання службово-бойових завдань від 2016 року;
- Подякою командира в/ч 3066 від 21.12.2018 року;
- Відзнакою Президента України «За участь в Антитерористичній операції» (Указ Президента України від 17.02.2016 року № 53/2016);
- Грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом» від 30.11.2016 року;
- Подякою Київського міського голови від 21.2016 року;
- Подякою командира в/ч 3066 від 22.03.2018 р.;
- Медаллю «За оборону гори Карачун» 16.05.2019 року;
- Медаллю «Честь. Слава. Держава» від 27.08.2019 року;
- Грамотою від 12.10.2020 року;
- Орденом «За мужність» Ш ступеня (Указ Президента України № 603//2023 від 28.09.2023 р.)
01 червня 2022 р. о пʼятій годині ранку, виконуючи останнє бойове завдання на Ізюмському напрямку, нацгвардієць Руслан, у складі невеликої групи побратимів, вступили у нерівний бій із противником, який мав чисельну перевагу. Після 40-хвилинного масованого артилерійського обстрілу піхота противника за підтримки бронетехніки почала наступ на позиції малочисельних захисників, серед яких перебував і штаб-сержант Руслан. Натиск ворога стримували до закінчення боєприпасів. Захисники знищили значну частину піхоти та бронетехніки противника.
Після команди на відведення підрозділу Руслан Левко залишився прикривати спини своїх побратимів, де гідно, як герой, прийняв свій останній бій.
За словами його побратимів, це був справжній воїн – сміливий і досвідчений, вірний товариш. Він люто ненавидів ворогів і не знав страху перед ними, будь якої миті готовий був виконати наказ і поділитися з побратимами останнім. Значний відсоток успішно виконаних бойових завдань було реалізовано завдяки його героїзму та вмінню вести бій.
Руслан Левко усе життя був непохитним патріотом своєї держави – мужнім, хоробрим, справжнім воїном, надійним захисником, відданим сім'ї та друзям. Він проявив виняткову мужність, відвагу та самопожертву, давши шанс побратимам відступити на безпечну відстань, прикриваючи їх спини.
Нацгвардієць Руслан відважно виконав свій обов’язок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі.
Смерть Руслана Левка стала величезною трагедією для його сім’ї та родини в цілому. У нього залишились батьки пенсійного віку, рідний брат, дружина, двоє неповнолітніх дітей, бабця похилого віку та два дядьки. Тепер вони несуть важкий тягар втрати сина, чоловіка, батька, внука, племінника. Його втрата назавжди змінила їхнє життя, залишивши рану в серцях, яку неможливо загоїти.
Разом ми зможемо надати посмертне визнання Руслану Левку і довести, що його життя та самопожертва не були марні, а стали вагомим внеском у нашу перемогу.
Ми віримо, що наші спільні зусилля допоможуть вшанувати пам’ять та визнати його як справжнього Героя України. Нехай наші голоси об'єднаються, аби виявити повагу та велику подяку за його жертовну службу та мужність.
Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слава Україні! Героям Слава!