№22/215772-еп
Присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України - мужньому і хороброму воїну, та захиснику України, солдату 116 ОМБР Тарановичу Олександру Федоровичу 1987 року народження, водію протитанкового взводу 3 механізованого батальйону в/ч А 4722 ЗСУ. Загину в селі Роботине, Оріхівського району, Запорізької області.
Автор (ініціатор): Таранович Іванна Іванівна
Дата оприлюднення: 11 січня 2024
Дата відповіді : 26 червня 2026
Відповідь Президента України
на електронну петицію № 22/215772-еп
"Присвоєння почесного звання «Герой
України» (посмертно)
військовослужбовцю Збройних Сил
України - мужньому і хороброму воїну, та
захиснику України, солдату 116 ОМБР
Тарановичу Олександру Федоровичу
1987 року народження, водію
протитанкового взводу 3 механізованого
батальйону в/ч А 4722 ЗСУ. Загинув у селі
Роботине, Оріхівського району,
Запорізької області", оприлюднену на
вебсайті Офіційного
інтернет-представництва Президента
України 11 січня 2024 року громадянкою
І.І.Таранович
Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 23-1 Закону України
"Про звернення громадян" мною розглянуто ініційовану громадянкою
І.І.Таранович електронну петицію № 22/215772-еп "Присвоєння почесного
звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил
України - мужньому і хороброму воїну, та захиснику України, солдату 116 ОМБР
Тарановичу Олександру Федоровичу 1987 року народження, водію
протитанкового взводу 3 механізованого батальйону в/ч А 4722 ЗСУ. Загинув у
селі Роботине, Оріхівського району, Запорізької області", яку підтримали понад
25 тисяч громадян.
Дякую всім, хто долучився до використання такої форми взаємодії влади і
суспільства, як електронна петиція, та висловив відповідну позицію.
Стосовно порушеного у петиції питання зазначаю таке.
Гідне відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною, зокрема
військовослужбовців, які боронять нашу державу від російського агресора, є
конституційним повноваженням Президента України та безумовним
пріоритетом для мене як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил
України.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про державні нагороди України"
статути і положення про державні нагороди визначають підстави для
нагородження, а також встановлюють порядок нагородження та інші правила.
Відповідно до Статуту звання Герой України, затвердженого Указом
Президента України від 2 грудня 2002 року № 1114/2002 (зі змінами), попередній
розгляд подань та інших матеріалів про присвоєння звання Герой України за
здійснення визначного геройського вчинку особами, які брали безпосередню
участь у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки
населення та інтересів держави, здійснюється експертною групою, утвореною
при Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України.
Наразі до складу вказаної експертної групи входять представники
Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил
України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувань видів,
окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувань
оперативно-стратегічних угруповань військ (сил), Міністерства внутрішніх
справ України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби
України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Служби безпеки
України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального
зв’язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України,
Офісу Президента України.
За результатами комплексного розгляду зазначеною експертною групою
відповідних матеріалів установлено, що на підставі подання
Головнокомандувача Збройних Сил України заслуги у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України Тарановича Олександра
Федоровича відзначено державною нагородою України – орденом
"За мужність" ІІІ ступеня, яким його нагороджено Указом Президента України
від 29.02.2024 № 136/2024 (посмертно).
В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
на електронну петицію № 22/215772-еп
"Присвоєння почесного звання «Герой
України» (посмертно)
військовослужбовцю Збройних Сил
України - мужньому і хороброму воїну, та
захиснику України, солдату 116 ОМБР
Тарановичу Олександру Федоровичу
1987 року народження, водію
протитанкового взводу 3 механізованого
батальйону в/ч А 4722 ЗСУ. Загинув у селі
Роботине, Оріхівського району,
Запорізької області", оприлюднену на
вебсайті Офіційного
інтернет-представництва Президента
України 11 січня 2024 року громадянкою
І.І.Таранович
Відповідно до статті 40 Конституції України та статті 23-1 Закону України
"Про звернення громадян" мною розглянуто ініційовану громадянкою
І.І.Таранович електронну петицію № 22/215772-еп "Присвоєння почесного
звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил
України - мужньому і хороброму воїну, та захиснику України, солдату 116 ОМБР
Тарановичу Олександру Федоровичу 1987 року народження, водію
протитанкового взводу 3 механізованого батальйону в/ч А 4722 ЗСУ. Загинув у
селі Роботине, Оріхівського району, Запорізької області", яку підтримали понад
25 тисяч громадян.
Дякую всім, хто долучився до використання такої форми взаємодії влади і
суспільства, як електронна петиція, та висловив відповідну позицію.
Стосовно порушеного у петиції питання зазначаю таке.
Гідне відзначення громадян за особисті заслуги перед Україною, зокрема
військовослужбовців, які боронять нашу державу від російського агресора, є
конституційним повноваженням Президента України та безумовним
пріоритетом для мене як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил
України.
Згідно зі статтею 4 Закону України "Про державні нагороди України"
статути і положення про державні нагороди визначають підстави для
нагородження, а також встановлюють порядок нагородження та інші правила.
Відповідно до Статуту звання Герой України, затвердженого Указом
Президента України від 2 грудня 2002 року № 1114/2002 (зі змінами), попередній
розгляд подань та інших матеріалів про присвоєння звання Герой України за
здійснення визначного геройського вчинку особами, які брали безпосередню
участь у здійсненні заходів із забезпечення оборони України, захисту безпеки
населення та інтересів держави, здійснюється експертною групою, утвореною
при Комісії державних нагород та геральдики при Президентові України.
Наразі до складу вказаної експертної групи входять представники
Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил
України, Генерального штабу Збройних Сил України, командувань видів,
окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувань
оперативно-стратегічних угруповань військ (сил), Міністерства внутрішніх
справ України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби
України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Служби безпеки
України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального
зв’язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України,
Офісу Президента України.
За результатами комплексного розгляду зазначеною експертною групою
відповідних матеріалів установлено, що на підставі подання
Головнокомандувача Збройних Сил України заслуги у захисті державного
суверенітету та територіальної цілісності України Тарановича Олександра
Федоровича відзначено державною нагородою України – орденом
"За мужність" ІІІ ступеня, яким його нагороджено Указом Президента України
від 29.02.2024 № 136/2024 (посмертно).
В.ЗЕЛЕНСЬКИЙ
Пане Презаденте. Прошу присвоїти почесного звання «Герой України» (посмертно) військовослужбовцю Збройних Сил України - мужньому і хороброму воїну, та захиснику України, солдату 116 ОМБР Тарановичу Олександру Федоровичу 1987 року народження, водію протитанкового взводу 3 механізованого батальйону в/ч А 4722 ЗСУ.
Таранович Олександр Федорович, 23 лютого 1987 року народився у селі Ветли, Любешівського району (нині Камінь-Каширський район) Волинської області. Після закінчення місцевої школи, у 2004 році вступив до Любешівського професійно технічного училища, де здобув професію водія. З квітня 2005 року, проходив строкову службу у 80 Окремому аеромобільному полку, де й зарекомендував себе з найкращої сторони, сумліно вивчаючи та виконуючи військову справу, виконуючи покладені на нього військові та службові обов'язки. Сміливо, впевнено та головне професійно здійснював стрибки з парашутом. У вересні 2008 року Олександр одружився та переїхав жити до села Студениця (зараз Глибочицької громади) Житомирської області, працюючи там на камене-обробних підприємствах та пізніше на станції технічного обслуговування. Разом з дружиною Іванною Іванівною у шлюбі народили трьох гарних, прекрасних синів України, майбутніх захисників: Єлеазар - 2009 року народження, Мануїл - 2011 року народження, Веніамін - 2012 року народження. Олександр був гарним і порядним сім'янином, та люблячим батьком для своїх дітей і люблячим чоловіком для своєї дружини Іванни. Був добрим товаришем, другом та побратимом.
Від початку повномаштабного вторгнення росії на територирію України, захистник брав активну участь в організації самооборони села, де був членом добровольчого формування села Студениця. 13 липня 2022 року добровольцем вступив до лав Збройних Сил України, де пішов захищати нашу незалежність, суверенітет та цілісність нашої України. 15 липня 2022 року було зараховано до списків особового складу в/ч А 7088 ЗСУ, яку пізніше було розформовано, а самого бійця переведено до в/ч А 4722 ЗСУ. З 7 червня по 10 липня 2023 року Олесандра Федоровича було відправлено на передпідготовку сержантського складу у Велику Британію, де він успішно пройшов навчання та отримав два сертифікати, один з яких за пройдений курс лідерства та зайняте 1 месце у зваганях "Краще відділення", а інший за пройдений курс сержантства.
9 серпня 2023 року в ході виконання бойового завдання, під час артилерійського обстрілу противником Таранович Олександр Федорович - загинув, в селі Роботине, Оріхівського району, Запорізької області. 16 серпня 2023 року з Олександром Федоровичем гідно попрощались.
У нього залишились дружина, троє дітей та ще живі батьки. Прошу вшанувати його памʼять, надавши почесне звання «Герой України», зарахувавши всі його здобутки та відданість своїй Батьківщині.
Таранович Олександр Федорович, 23 лютого 1987 року народився у селі Ветли, Любешівського району (нині Камінь-Каширський район) Волинської області. Після закінчення місцевої школи, у 2004 році вступив до Любешівського професійно технічного училища, де здобув професію водія. З квітня 2005 року, проходив строкову службу у 80 Окремому аеромобільному полку, де й зарекомендував себе з найкращої сторони, сумліно вивчаючи та виконуючи військову справу, виконуючи покладені на нього військові та службові обов'язки. Сміливо, впевнено та головне професійно здійснював стрибки з парашутом. У вересні 2008 року Олександр одружився та переїхав жити до села Студениця (зараз Глибочицької громади) Житомирської області, працюючи там на камене-обробних підприємствах та пізніше на станції технічного обслуговування. Разом з дружиною Іванною Іванівною у шлюбі народили трьох гарних, прекрасних синів України, майбутніх захисників: Єлеазар - 2009 року народження, Мануїл - 2011 року народження, Веніамін - 2012 року народження. Олександр був гарним і порядним сім'янином, та люблячим батьком для своїх дітей і люблячим чоловіком для своєї дружини Іванни. Був добрим товаришем, другом та побратимом.
Від початку повномаштабного вторгнення росії на територирію України, захистник брав активну участь в організації самооборони села, де був членом добровольчого формування села Студениця. 13 липня 2022 року добровольцем вступив до лав Збройних Сил України, де пішов захищати нашу незалежність, суверенітет та цілісність нашої України. 15 липня 2022 року було зараховано до списків особового складу в/ч А 7088 ЗСУ, яку пізніше було розформовано, а самого бійця переведено до в/ч А 4722 ЗСУ. З 7 червня по 10 липня 2023 року Олесандра Федоровича було відправлено на передпідготовку сержантського складу у Велику Британію, де він успішно пройшов навчання та отримав два сертифікати, один з яких за пройдений курс лідерства та зайняте 1 месце у зваганях "Краще відділення", а інший за пройдений курс сержантства.
9 серпня 2023 року в ході виконання бойового завдання, під час артилерійського обстрілу противником Таранович Олександр Федорович - загинув, в селі Роботине, Оріхівського району, Запорізької області. 16 серпня 2023 року з Олександром Федоровичем гідно попрощались.
У нього залишились дружина, троє дітей та ще живі батьки. Прошу вшанувати його памʼять, надавши почесне звання «Герой України», зарахувавши всі його здобутки та відданість своїй Батьківщині.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Пляцковська Софія Володимирівна
03 квітня 2024
2.
Лучканін Наталія Василівна
03 квітня 2024
3.
Герасимчук Людмила Іванівна
03 квітня 2024
4.
Дудка Іванна Василівна
03 квітня 2024
5.
Оношко Наталія Юріївна
03 квітня 2024
6.
Когут Олена Анатоліївна
03 квітня 2024
7.
Косенко Наталія Василівна
03 квітня 2024
8.
Буфан Анна Григорівна
03 квітня 2024
9.
Бабій Олексій Олександрович
03 квітня 2024
10.
Дроздовська Олена Єдуардівна
03 квітня 2024
11.
Борова Наталія Юріївна
03 квітня 2024
12.
Бондаренко Валентина Володимирівна
03 квітня 2024
13.
Оношко Тамара Василівна
03 квітня 2024
14.
Безнюк Соломія Анатоліївна
03 квітня 2024
15.
Свідерська Олена Ігорівна
03 квітня 2024
16.
Тереніна Олена Володимирівна
03 квітня 2024
17.
Левенець Ірина Василівна
03 квітня 2024
18.
Брижань Руслана Юріївна
03 квітня 2024
19.
Мельникович Юлія Миколаївна
02 квітня 2024
20.
Чайковська Вікторія Володимирівна
02 квітня 2024
21.
Асланова Наталія Василівна
02 квітня 2024
22.
Коєва Юлія Володимирівна
02 квітня 2024
23.
Шалигіна Марина Юріївна
02 квітня 2024
24.
Меліхова Крістіна Борисівна
02 квітня 2024
25.
Якубович Любов Вікторівна
02 квітня 2024
26.
Жиромська Анастасія Юріївна
02 квітня 2024
27.
Якубович Надія Федорівна
02 квітня 2024
28.
Шах Неля Федорівна
02 квітня 2024
29.
Козачук Валентина Борисівна
02 квітня 2024
30.
Лень Надія Віталіївна
02 квітня 2024