№22/215802-еп
Шановний пане Президенте! Прошу Вас розглянути петицію, щодо присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) солдату, стрільцю-помічнику гранатометчика 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти 10 окремого мотопіхотного батальйону 59 мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка ПІДЛИПНЬОМУ МАКСИМУ ДМИТРОВИЧУ (позивний Липа).
Автор (ініціатор): Сич Ніна Сергіївна
Дата оприлюднення: 12 січня 2024
Шановний пане Президенте! Прошу Вас розглянути петицію, щодо присвоєння почесного звання Герой України (посмертно) солдату, стрільцю-помічнику гранатометчика 1 мотопіхотного відділення 1 мотопіхотного взводу 1 мотопіхотної роти 10 окремого мотопіхотного батальйону 59 мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка ПІДЛИПНЬОМУ МАКСИМУ ДМИТРОВИЧУ (позивний Липа).
Підлипній М.Д. народився в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області 26.03.1995 року. Згодом сім'я переїхала у с. Чернявка цього ж району, де Максим закінчив 9 класів. Після закінчення школи вступив до Погребищенського ВПУ №42, де здобув професію електромонтера з обслуговування електроустановок, електрогазозварника, водія автотранспортних засобів (кат. С).
З початку війни хотів вступити до лав Збройних Сил України, але в зв'язку з тим, що батько був призваний до лав ЗСУ він залишився з матір'ю.
28 червня 2023 року Максим став на захист України. Проходив підготовку у м. Гайсин, де зарекомендував себе старанним і наполегливим. Після навчання був направлений на бойові позиції у н.п. Невельське Покровського району Донецької області. На Максима покладали великі надії. Він ніколи не казав рідним і друзям, що йому важко, говорив: "Все добре, все буде добре".
Останній раз його голос чули рідні 4 жовтня 2023 року, він сказав: "Йду на завдання, чекайте від мене повідомлення".
6 жовтня вночі, коли хлопці виходили з позицій, Максим повернувся за побратимами, тоді їх побачив ворожий дрон та скинув снаряд. Цінною власного життя Максим врятував життя побратимів, прийнявши весь удар на себе. Максим до останнього тримався за життя, але поранення були несумісні з життям.
7 жовтня 2023 року прийшло сповіщення, що Максима більше немає, він загинув. 11 жовтня його поховали на рідній землі у с. Чернявка. У дома на нього чекали батьки, наречена та брат.
Максим мав багато планів на майбутнє. Усі хто знав бійця - рідні, друзі, побратими говорять про Максима, як надзвичайно доброго, щирого, надійного, завжди усміхненого та працьовитого хлопця. Він ніколи нікого не залишав у біді, прагнув розрадити і словом, і ділом.
Цінною власного життя захисник здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка - віддав своє життя за Україну.
Підлипній М.Д. народився в с. Кожанка Оратівського району Вінницької області 26.03.1995 року. Згодом сім'я переїхала у с. Чернявка цього ж району, де Максим закінчив 9 класів. Після закінчення школи вступив до Погребищенського ВПУ №42, де здобув професію електромонтера з обслуговування електроустановок, електрогазозварника, водія автотранспортних засобів (кат. С).
З початку війни хотів вступити до лав Збройних Сил України, але в зв'язку з тим, що батько був призваний до лав ЗСУ він залишився з матір'ю.
28 червня 2023 року Максим став на захист України. Проходив підготовку у м. Гайсин, де зарекомендував себе старанним і наполегливим. Після навчання був направлений на бойові позиції у н.п. Невельське Покровського району Донецької області. На Максима покладали великі надії. Він ніколи не казав рідним і друзям, що йому важко, говорив: "Все добре, все буде добре".
Останній раз його голос чули рідні 4 жовтня 2023 року, він сказав: "Йду на завдання, чекайте від мене повідомлення".
6 жовтня вночі, коли хлопці виходили з позицій, Максим повернувся за побратимами, тоді їх побачив ворожий дрон та скинув снаряд. Цінною власного життя Максим врятував життя побратимів, прийнявши весь удар на себе. Максим до останнього тримався за життя, але поранення були несумісні з життям.
7 жовтня 2023 року прийшло сповіщення, що Максима більше немає, він загинув. 11 жовтня його поховали на рідній землі у с. Чернявка. У дома на нього чекали батьки, наречена та брат.
Максим мав багато планів на майбутнє. Усі хто знав бійця - рідні, друзі, побратими говорять про Максима, як надзвичайно доброго, щирого, надійного, завжди усміхненого та працьовитого хлопця. Він ніколи нікого не залишав у біді, прагнув розрадити і словом, і ділом.
Цінною власного життя захисник здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка - віддав своє життя за Україну.
Перелік осіб які підписали електронну петицію*
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
* інформаційне повідомлення про додаткову перевірку голосів
1.
Приступа Вікторія Володимирівна
14 березня 2024
2.
Була Марина Віталіївна
14 березня 2024
3.
Приндота Соломія Геннадіївна
14 березня 2024
4.
Біла Ганна Ігорівна
14 березня 2024
5.
Котис Галина Петрівна
14 березня 2024
6.
Муляр Лілія Валеріївна
14 березня 2024
7.
Данильченко Єлизавета Михайлівна
14 березня 2024
8.
Мазуркевич Олена Олексіївна
14 березня 2024
9.
Помфюк Ольга Богданівна
14 березня 2024
10.
Андрущак Оксана Володимирівна
14 березня 2024
11.
Білаш Олена Петрівна
14 березня 2024
12.
Камінський Юрій Віталійович
14 березня 2024
13.
Гогунець Марина Олександрівна
14 березня 2024
14.
Дмитрук Ірина Анатоліївна
14 березня 2024
15.
Сапожнікова Ріта Володимирівна
14 березня 2024
16.
Крук Наталія Богданівна
14 березня 2024
17.
Стадніцька Олена Володимирівна
14 березня 2024
18.
Треус Марина Олексіївна
14 березня 2024
19.
Мигаль Марія Павлівна
14 березня 2024
20.
Матуш Наталія Євгеніївна
14 березня 2024
21.
Гадада Ганна Мирославівна
14 березня 2024
22.
Тимощук Олександр Олександрович
14 березня 2024
23.
Кушинова Наталія Олегівна
14 березня 2024
24.
Новосад Ганна Андріївна
13 березня 2024
25.
Малицька Тетяна Богданівна
13 березня 2024
26.
Ільченко Яна Ігорівна
13 березня 2024
27.
Савченко Анна Олександрівна
13 березня 2024
28.
Марчук Любов Володимирівна
13 березня 2024
29.
Залужець Віра Петрівна
13 березня 2024
30.
Лукінська Ганна Михайлівна
13 березня 2024