Олег Марінченко народився 25 червня 1965 року в Києві.
Навчався в 196 школі міста Києва. Займався мотокросом. Щоб захищати молодшого брата почав займатись рукопашним боєм, став майстром спорту по бойовому самбо.
Проходив строкову службу в спецпідрозділі поблизу м. Москви (РФ), і коли почалось масштабне вторгнення повторював «як так, що ті, з ким я служив прийшли на нашу землю вбивати наших людей».
Після армії працював інструктором у школі десантників. Здійснив 256 стрибків, був кандидатом у майстри парашутного спорту.
Працював тілоохоронцем, у 2000р. разом з командою зайняли ІІ місце у загальноукраїнських змаганнях тілоохоронців. Потім працював інструктором по екстремальному керуванню автомобілем на Чайці. Згодом став священником. Старший диякон, євангельський християнин-баптист.
Активний учасник Революції гідності.
На фронті — від 2014-го. Під час боїв за Донецький аеропорт, був там двічі, у вежі та у самому аеропорту, не брав до рук зброю, був першим капеланом, який поїхав підтримувати моральний дух воїнів, та психологічно підтримував у найважчі моменти. Також надавав медичну допомогу пораненим. Отримав контузію, осколкове поранення.
Бойовий медик і капелан 3-ї роти 206-го окремого батальйону 112-ї окремої бригади територіальної оборони м. Києва. 25 лютого 2022 року був важко поранений на Гостомельському напрямку, та мав змогу демобілізуватися, але за два місяці повернувся у свій підрозділ.
Загинув 18 серпня 2022 року на Херсонщині від прямого попадання російської міни великого калібру у бліндаж, де він перебував і надавав невідкладну допомогу пораненим побратимам. Своїм тілом він закрив і тим самим врятував життя чотирьом військовослужбовцям.
Позивний «Падре», «Архітектор».
Похований 21 серпня 2022 року.
- нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (16 листопада 2015).
- Нагороджений відзнакою МО України медаллю «За сприяння Збройним силам України» (19 серпня 2016).
- Нагороджений медаллю «Честь. Слава. Держава.» за мужність, патріотизм, та високу громадянську позицію, від громади міста Києва (12 серпня 2020).
- Нагороджений медаллю «За жертовність і любов до України» від Православної церкви України (01 жовтня 2020).
- нагороджений відзнакою «За заслуги перед Петрівською громадою», посмертно (20 квітня 2023).
орден «За мужність» III ступеня (17 листопада 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.