Присвоєння звання Героя України (посмертно)

ШАНОВНИЙ ПАНЕ ПРЕЗИДЕНТЕ!
Прошу Вас присвоїти звання Героя України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини,командиру першого взводу третьої стрілецької роти військової частини 7338 сержанту Березовському Олександру Вікторовичу.
Мій коханий чоловік та люблячий батько
Олександр Березовський – Стрижавчанин, народився 13 квітня 1983 року. Навчався у Стрижавському ліцеї №1. Закінчив Вінницьке вище професійне училище №7 за спеціальністю «Кухар-кондитер». Згодом служив у армії. Працював у Вінницькій виправній колонії (№86). Останнім часом працював на Стрижавському кар’єрі.

▪️ Енергійний та завзятий, сповнений надій та планів, із загостреним почуттям відповідальності та справедливості – таким Олександра Березовського назавжди запам’ятають рідні, близькі та друзі.Я його дружина наші дітки ,його мама та сестра ніколи не чули, що на фронті йому складно, холодно чи немає що їсти. Просили повертатися додому, та Сашко повторював: «Війна ще не закінчилася. І я буду тут, щоб вороги не були там, де ростуть мої діти».

Його побратим Віталій згадує Олександра з глибокою вдячністю, адже він оберігав хлопців на полі бою. Був добрий і веселий, підбадьорював інших. «Дуже любив своїх дітей. В останні дні життя розмовляв із донечкою Євою та пообіцяв їй особливий подарунок до Нового року. На жаль, не склалося…».Напередодні новорічних свят діти зібрали 2 ящики солодощів і передали на передову.

▪️ Страшна війна забирає найкращих. Мужньому захисникові України було 40 років. «Боже, як важко хоронити своїх дітей, чиїхось батьків! Саша – мій син, бо вважав мене своїм батьком. Такого кращого друга і помічника у мене не було!», – у скорботі написав командир Володимир.
Олександр з 2014-го воював у зоні АТО більше 1,5 року. Був учасником бойових дій, нагороджений грамотами, та відзнакою "ПАТРІОТ ВІТЧИЗНИ".Одразу після повномасштабного вторгнення 25 лютого 2022 року пішов добровольцем до Збройних сил України. Був сержантом, командиром першого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини А7338. Мав позивний «Береза». Воював в Ізюмі, Куп’янську, Чорнобилі. Останні 6 місяців був на Харківському напрямку.
Мій Сашко віддавши наказ особовому складу зайняти укриття,а сам ризикуючи власним життям,під час артилерійсько-мінометного обстрілу,вів спостереження на спостережньому пункті.
29грудня внаслідок обстрілу, загинув у північній частині від населеного пункту Стариця Харківської області під час виконання бойового завдання, отримавши вогнепальні осколкові поранення, несумісні з життям.

▪️ На Олександра вдома чекали дружина Віталіна, його 10-річний син Данило і 6-річна донечка Єва. Також мати Ольга Іванівна, сестра Валентина та племінниця Ірина.

Олександр із честю та гідністю виконав свій обов'язок громадянина України,патріота,щодо захисту своєї держави.До останього подиху залишився вірним своїм побратимам,своєму народу та своїй Батьківщині.
Я пишаюсь своїм чоловіком та батьком моїх діточок Сашком,його мужністю,силою духу.Не кожен зможе дивлячись смерті в очі стояти з побратимами пліч-о-пліч,не боячись за своє життя-рятувати інших та мужньо боротися за свободу своєї країни.Березовський Олександр Вікторович -справжній Герой,який заслуговує на найвищу державну нагороду-Герой України (посмертно).Вічна пам'ять та шана Герою!Слава Україні!Герої не вмирають!Пам'ять про них вічна!