Про присвоєння Героя України(посмертно)

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас присвоїти звання Герой України(посмертно)щирому патріоту,хороброму і відданому захиснику нашої країни та народу України Єрошенко Владлену Сергійовичу,05.10.1995 р.н.,який народився в м.Суми.Солдат,колишній стрілець-снайпер десантно-штурмового взводу,десантно-штурмової роти,десантно-штурмового батальйону,легендарної 95ї бригади,військової частини А0281.
Мій син,Єрошенко В.С.,призваний на військову службу в 2019р.,залишився на контрактну службу в 95й бригаді.,військової частини А0281.Приймав участь в АТО ще до повномасштабного вторгнення.
Мій син мріяв про військову кар'єру.За час проходження військової служби,зі свідчень командирів та побратимів,зарекомендував себе,не зважаючи на молодий вік,-авторитетним,серед своїх колег та підлеглих,товаришем,який турбувався про оточуючих,завжди підтримував високий моральний дух у підрозділі,був кмітливим,здатним приймати самостійні рішення,з розумінням ставився до питань,що виникали,та враховував їх.Критично оцінював свою діяльність,стійко переносив інтенсивні навантаження,подаючи приклад підлеглим та колегам.Був рекомендований керівництвом на підвищення військової кваліфікації,присвоєння військового звання,підвищення посади.Про це мріяв і йшов,впевненими кроками,мій син.Виріс в багатодітній родині,певний час,не повній...Був улюбленцем родини-чуйний,турботливий син,брат,дядько для племінників.Завжди працював-як фізично,так і над собою.Багато мріяв,і у нього все було,щоб ті мрії здійснити...Але не судилося..
Мій синочок загинув,у віці 26 років,27.03.2022р,поблизу н.п.Кам'янка,Ізюмського р-ну,Харківської області.
Вірний присязі на вірність Українському народу,мужньо і відлано виконуючи військовий обов'язок,в бою за Україну,її свободу та незалежність,стримуючу наглу навалу рашистів,які прагнули захопити нашу Україну "за три дні"...Зі свідчень побратимів,мій син,до останнього подиху,не втрачав бойовий дух,підтримував побратимів,підтримував і піклувався,в першу чергу,за своїх побратимів.В запеклих,нерівних боях,я втратила сина...Сина,який не встиг одружитися,народити діток-онуків,не здійснив своїх мрій,у самому розквіті...
Для нас,його великої родини,близьких та друзів,-Владлен завжди залишиться молодим,в наших серцях.Це не виправна втрата,але ми пишаємось сином,братом,дядьком,вірним другом,нашим Героєм.Хоробрим,сумлінним,працьовитим,турботливим і відповідальним.У нього все життя було ще попереду і воно було б прекрасне,якби не обірвалось так раптово і так жорстоко,за всіх нас,за нашу рідну Україну,за те,щоб батьки не втрачали своїх дітей,діти не залишались сиротами.
Не вистачить слів,щоб описати горе,скорботу,нашу втрату.Батьки не мають переживати своїх дітей.
Як мама загиблого Героя,схиляю голову перед всіма матерями,що втратили своїх діток,перед чоловіками і жінками,яким ми зобов'язані життям і свободою.
Слава Україні!Слава Героям!Слава нашій незламній нації!