Присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю ЗСУ, офіцеру, командиру підрозділу зенітно-ракетного взводу 140-го окремого розвідувального батальйону - ГАЛУШКА Валерію Володимировичу.

ГАЛУШКА Валерій Володимирович — народився 13.05.2000 року у м. Цюрупинськ (Олешки) Херсонської області. Йому виповнилося 23 роки.

Закінчив Херсонський Національний Технічний Університет по спеціальності «Облік і оподаткування», здобувши кваліфікацію «Магістр». Паралельно очолював військову кафедру Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба на факультеті зенітно-ракетних військ.

Валерій ГАЛУШКА з першої хвилини став на захист своєї землі та з честю виконав Присягу українському народові навіть знаходячись в окупації. Адже повномасштабне вторгнення застало його в його рідних Олешках.

24 лютого 2022 року Валерій одразу поїхав у військкомат за спорядженням аби стати на захист Батьківщини.
Його сімʼя мала свій бізнес - продуктовий магазин, всі продукти що були там, віддавали практично задарма, особливо хліб, на нього був дефіцит…
Під час окупації магазин працював з нашими виробниками, наражаючи себе на безпеку самовіданно Валерій особисто доставляв продукти, щоб дати можливість людям прожити.
Коли стало зрозуміло, що знаходитись в окупації більше неможливо, Валерій
вивіз всю сімʼю у Вінницю й наступного ранку вирушив у Миколаїв долучившись до лав Збройних Сил добровольцем.
Він казав «Як я можу тікати, ховатись , якщо вони прийшли до мене додому?» «Там дітей, хлопців вбивають, а я буду сидіти та нічого не робити?»

Декілька тижнів проходив навчання у Рівненській області, був на спеціальності Зенітно-ракетних військ та розвідки. Після розформування став командиром 140-го окремого розвідувального батальйону морської піхоти.

З 09 червня 2022 року по 28 вересня 2023 року виконував бойові завдання з протидії збройної агресії російської федерації проти України на території Донецької та Луганської областей з метою проведення збору розвідувальної інформації щодо знаходження противника та ОВТ.
Виконував бойові завдання в районі населених пунктів: Бахмут, Лисичанськ, Тошківка, Устинівка, Вовчеярівка та Оріхове.

З квітня 2023 був в Лимані та Кременній,
5.05.23 року під час артилерійського обстрілу отримав осколкове поранення в потилицю. Його госпіталізували в Краматорськ - пізніше в Дніпро. Після госпіталізації знову повернувся на захист України.
Далі влітку Валерій був на навчанні Сил Спеціальних Операцій.

3 29 вересня 2023 року до 05 грудня 2023 року виконував бойові завдання з відсічі збройної агресії російської федерації проти України у складі угруповання морської піхоти на території Херсонської області.
На початку жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Херсонському напрямку, розвідувальна група, яку очолював лейтенант
ГАЛУШКА В.В. потрапила під ворожий артилерійський обстріл.
Внаслідок чого був поранений матрос, офіцер особисто надав необхідну домедичну допомогу та вивів групу з під масованого обстрілу, тим самим зберігши життя бойових побратимів. Після - отримав звання старшого лейтенанта.

05 грудня 2023 року під час повернення з виконання бойового завдання на лівому березі р. Дніпро Херсонського напрямку, лейтенант ГАЛУШКА В.В. внаслідок скиду гранати з ворожого БпЛА отримав поранення несумісні з життям. Нагороджений орденом ІІІ ступеня «За мужність» (посмертно).

Маючи високі моральні якості та самовідданість він був чудовим командиром, який турбувався про свій особовий склад, відносився до хлопців як до братів, переживав за кожного.
Оскільки був командиром, то мав можливість не виходити на бойові завдання.
Але ж ні, він постійно наголошував «Я не кину хлопців, я піду разом з ними», «Як я можу посилати хлопців самих?», «Як я можу кинути хлопців?»
В нього неодноразово була можливість перевестися до іншого підрозділу, де він не виконував би таких небезпечних завдань, але його тримали його хлопці, з якими він й у вогонь, й у воду.

На бойові завдання він завжди йшов першим, показуючи приклад побратимам, а виходив останнім, знаючи, що кожен з його групи вийде цілим та неушкодженим.

Дуже любив дітей та мріяв про велику родину - зберігав у себе безліч дитячих малюнків, що дарували йому постраждалі від війни дітки.
Він часто повторяв рідним: «Я игрок, а не наблюдатель, я не могу сидеть дома и делать вид, будто меня это не касается»
Це була його країна й його Батьківщина, за яку він боровся до свого останнього подиху!
Самовіддано, жертовно та палаючи бажанням вигнати окупанта з рідної землі.
У памʼять про самовідданість та вагомий бойовий внесок у майбутню Перемогу України, просимо Вас присвоїти
ГАЛУШКА Валерію Володимировичу почесне звання «Герой України» (посмертно).