ПРИСВОЄННЯ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ (ПОСМЕРТНО) КОМАНДИРУ 2-ГО РОЗВІДУВАЛЬНОГО ВІДДІЛЕННЯ 3-ОЇ МЕХАНІЗОВАНОЇ БРИГАДИ 65 ОМБР СЕРЖАНТУ КИПЕНЬ АНДРІЮ СТЕПАНОВИЧУ (ВАРАН) 1988 РОКУ НАРОДЖЕННЯ.

Шановний пане Президенте!

Прошу Вас розглянути петицію про присвоєння звання Героя України (посмертно) моєму чоловіку, командиру 2-го розвідувального відділення 3-ої механізованої бригади 65 ОМБр військової частини А 7013 сержанту КИПЕНЬ Андрію Степановичу (позивний Варан) 1988 року народження.

Понад усе на світі Андрій любив свою родину і життя. Був відданий своїй державі до останнього подиху. Він був найкращим чоловіком, сином, батьком, братом. Завжди і в усьому допомагав всім, хто б що не попросив, то все робив на совість і у всьому прагнув досконалості, бо був доброю і світлою людиною.

У 2006 році відразу по закінченню загально-освітньої школи №2 I-III ступеню був призваний до армії. Службу проходив у АР Крим в Сімферополі та Севастополі у спецпідрозділі МВС України «Лаванда».

З 2016 по 2019 рік проходив службу на Донецько-Луганському напрямку за контрактом у 128 «Гірсько-штурмовій бригаді» у піхотній роті. Займав посаду навідник гранатометного артилерійського дивізіону та командир БМП. Відбув три ротації у зоні АТО, дві ротації займав посаду заступник командира взводу, там і отримав звання молодшого сержанта. Приймав участь у штурмах та бойових зіткненнях на багатьох напрямках, таких як Новгородське, навпроти Горлівки, Піски та Марʼїнка. Будучи в АТО почав опановувати роботу сапера, та продовжив роботу у данному напрямку.

Перші дні повномасштабного вторгнення застали Андрія під час роботи лижним інструктором на гірськолижному курорті Драгобрат.

24 лютого 2022 в обід зателефонувавши до військового комісаріату вже дізнавався як потрапити знову до своєї рідної 128 бригади. Так як набору до гірсько-штурмової бригади ще не було, офіційно мобілізувавшись 25 лютого 2022 року ніс службу на території Рахівського військомату у рядах роти охорони. Тут під час служби отримав звання сержант.

29 квітня побралися з дружиною і очікували народження довгоочікуваної донечки, та вже 1 травня Андрій поїхав проходити навчання на території Яворівського полігону будучи записаний до лав саперного взводу новоствореної 65 «Окремої-механізованої бригади» на посаді сержанта, у якій надалі проходив службу на Запорізькому напрямку. Через деякий час був переведений до роти розвідки на посаду командира взводу, та навіть там продовжував саперну роботу.
Приймав участь у багатьох битвах на території Запоріжжя. Безпосередня участь у прямому зіткненні з ворогом під час штурмів та контрнаступів. Виконував замінування, розмінування, розвідку та відвойовування територій за направленням Малі Щербаки, Нестерянка, Білогірʼя, Мала Токмачка, Роботино і не тільки. Розміновував проходи для артилерії, танків, та подальшого проходу побратимів. Багато працював на території сірої зони. Виконував зашивку територій та встановлення мінних загороджень. Приймав участь у евакуації населення та евакуації військових. Заводив та виводив групи для подальшої роботи. На території Роботино, знаменита частина роботи територія точки «Ікси». Завдяки великій кількості замінованих територій та встановленню пасток ліквідував багато ворога.

Андрій завжди казав: - «Я відчуваю що я тут потрібен. Я завжди перший, там де не пройшли танки, не пройшла розвідка, проходжу я. Забезпечую безпеку. Подобається мінувати, коли я розумію що я дійсно когось захистив, поставив дійсно надійний захист і вони у безпеці».
2 квітня 2023 року виконуючи бойове завдання по встановленню мінних загороджень, та виконання розвід роботи потрапивши у засідку разом з побратимом на Запорізькому напрямку, селище Новоданилівка, Пологівського району, отримаючи вогнепальне наскрізне кульове поранення у сердце з ураженням внутрішніх органів, загинув. Військовою частиною був поданий на нагороду «Герой України» (посмертно), та за невідомих обставин відповідь так і не була отримана.

У Андрія залишилися люба матуся Тетяна, сестра Ірина, кохана дружина Катерина та маленька донечка Марія.

«Я за своє життя зустрічав небагато людей, яких вважав героями а їхні вчинки героїчними. Але Андрій для мене (і не тільки) був справжнім Героєм. Без перебільшення. Його безстрашність мотивувала. Будь-хто би боявся і не пішов би туди куди ходив він. Він Кращий. Ніколи не боявся виконувати свою роботу. Навіть там де була небезпека і забороняючи йому щось робити через пряме зіткнення з ворогом він все одно туди йшов. Такого відважного сапера та розвідника, Героя з великої літери не було і не буде ніколи. Він був відданий своїй справі як ніхто. Він справжній патріот. Вже пройшло багато часу з його смерті, а ми кожного дня натрапляємо на його роботу. Його постава та хода завжди була військова. Андрій був природжений воїн.» - розказували побратими Андрія.

За своє життя під час служби був нагороджений:

1. Нагороджено відзнакою президента України «За участь в антитерористичної операції» від 17.02.2016
2. Нагрудним знаком Від міністерства оборони України «Знак пошани» від 26.11.2016
3. Нагороджений медаллю від Української православної церкви Київського патріархату «За жертовність і любов до України» від 06.07.2017 року.
4. Нагороджений відзнакою командира об’єднаних сил України «Козацький хрест III ступеню» від 19.09.2018 року
5. Нагрудним знаком 128 Гірсько-піхотна бригада «Срібний едельвейс» від 24.08.2018 року
6. Почесним нагрудним знаком головнокомандувача збройних сил України «Сталевий хрест» від 19.08.2022 року
7. Нагороджений медаллю за досягнення у службі «Почесна відзнака оперативного угрупування військ Запоріжжя» від 12.12.2022 року

Андрій віддав усе і навіть більше за нас із вами, за вільну незалежну Україну, за наше мирне життя, за наші світлі дні та тихі ночі. Маючи попереду ще купу планів та мрій, він віддав своє життя. Він наша гордість! Його відданість військовій справі, українському народові, державі – це великий подвиг, про який людство повинно пам’ятати. Ця петиція – найменше, що можна зробити для вшанування пам’яті нашого Героя – мужнього, відважного, справжнього чоловіка, сина, брата, батька та побратима. Його вчинок і самопожертва заслуговують на найвище визнання та шану.

Ми закликаємо та просимо Вас підтримати петицію і надати заслужене звання Героя України (посмертно) загиблому Герою КИПЕНЬ Андрію Степановичу, вшанувавши його силу, мужність і жертовність. Його приклад повинен бути вшанований, як символ відданості нашій Батьківщині.

Слава Україні!
Героям Слава!
Вічна пам'ять полеглий Героям!