Прошу Вас розглянути петицію “Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)” - солдату Піварчуку Тарасу Андрійовичу.

Шановний пане Президенте!
Прошу Вас розглянути петицію “Про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно)” - солдату Піварчуку Тарасу Андрійовичу.
Піварчук Тарас , народився 2 липня 1983 року в селі Павлівка. Батько 4-рьох дітей. Голова ГО «Варта порядку Павлівщини», привітна, щира людина з відкритим серцем і душею... Ще в 2014-му році Тарас хотів йти захищати Батьківщину. Проте став головою варти порядку Павлівщини. Багато часу приділяв роботі, отримав вищу кваліфікацію зварювальних робіт. Брав активну участь в житті церкви «Благодать» , навчався в Києві на диякона і успішно завершив навчання. Проте поклик душі нестримний, наче птах, що прагне волі, не давав спокою. Жага справедливості та правди перемогла і Тарас разом із своїм братом Олексієм з перших днів повномасштабного вторгнення російських військ на території України пішли на фронт. Хлопці не могли спокійно спати, поки російські загарбники нищать українські домівки та безсердечно забирають життя ні в чому не винних людей.
Служив Тарас в 14 окремій механізованій бригаді, 2 батальйону в протитанковому взводі. За свої заслуги був нагороджений Президентом України орденом «За мужність» ІІІ ступеня, також був нагороджений громадською нагородою – медаллю «НЕЗЛАМНИМ ГЕРОЯМ.РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА» (посмертно).
Під час розвідувальної операції військовим довелось провести ніч, вираховуючи місце розташування ворожої техніки яка оточила іншу бригаду і не давала змоги військовим вибратися із цього місця. Сучасна, тиха, оснащена тепловізором та лазерним наведенням, але хлопцям вдалось її розчути. Хлопці швидко зреагували – Олексій, брат Тараса, відразу взявся за птрк корсар, а Тарас подавав ракети. Перший вистріл..., і в ціль. Коли Тарас пішов по другу ракету, ворог майже одночасно вистрілив у відповідь, проте снаряд ворога розірвався неподалік від наших воїнів. Чоловіка поранило уламками ворожої ракети, інших побратимів контузило. Олексій, якому турботливий брат перед вистрілом одягнув протишумові навушники, не постраждав від ударної хвилі. Завдяки Олексієві усім трьом солдатам вчасно надали медичну допомогу. 15 травня Тарас отримав поранення та потрапив до госпіталю в Запоріжжі. Ще перед смертю чоловік зустрівся з коханою дружиною та помолився із пасторем. Всі поважали та любили Тараса. Він завжди був привітним і усміхненим, добрим чоловіком. Дуже не вистачає теплого Таросового слова його дітям, люблячого чоловіка дружині Олі. Сім’ї «Благодать» бракує члена родини, мамі – чуйного сина, Олексієві – брата, якого він дуже любив.
Вірний військовій присязі загинув 23 травня 2022 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України в районі н.п. Ольгівське Гуляйпільського району Запорізької області.
Вічна пам'ять та Слава Герою!