Петиція про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю 14 окремої механізованої бригади імені Князя Романа Великого, Виноградчому Даніілу Олександровичу

Петиція про присвоєння почесного звання Героя України (посмертно) військовослужбовцю 14 окремої механізованої бригади імені Князя Романа Великого,
Виноградчому Даніілу Олександровичу.
Шановний пане Президенте, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України!
Звертаюсь до Вас з проханням присвоїти почесне звання Героя України (посмертно) моєму сину, Виноградчому Даніілу Олександровичу, 04.05.2001 року народження, солдату, старшому стрільцю-оператору 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону в/ч А1008.
Війна застала мого сина Данііла в місті Херсон, де він на той час працював. В зв’язку з особливістю роботи вчасно вибратись з міста не зміг, тому, будучи в окупації, бачив всі жахіття та злочини, які творили окупанти. Ще працюючи в місті у перші дні окупації, наражаючи себе на небезпеку, син був ініціатором та допомагав збирати тіла загиблих бійців ЗСУ і ТРО, які боронили Херсон. Лише через 5 місяців вдалось вибратись з окупованого міста.
Побувши вдома лічені дні, нікому нічого не сказавши, Даня добровільно в юному віці йде до лав ЗСУ на військову службу до Вознесенського РТЦК та СП Миколаївської області, де був мобілізований 01.11.2022 року.
Через пару місяців, з початку 2023 року у складі 14 бригади опиняється на одному з найгарячіших напрямків – Куп’янському, де більше року, до останнього подиху хоробро захищав Батьківщину, мужньо виконуючи бойові завдання та стримуючи ворожі атаки.
Зі слів побратимів та командуючих завжди відповідально ставився до виконання всіх бойових завдань, не раз виручав бойових побратимів, витягуючи поранених з поля бою. Сам під час боїв 08.02.2023 року одержав :вибухову травму, закриту черепно – мозкову травму, струс головного мозку, отримав акубаротравму (контузію) та осколкові поранення правої нижньої кінцівки, але вертався в стрій до своїх побратимів, щоб далі боронити рідний край.
Мій син мав авторитет та повагу серед своїх побратимів, незважаючи на свій молодий вік. Завжди веселий, підіймав бойовий дух та настрій своїм побратимам, був й прикладом для інших. Його життєвим кредом було: «Все буде добре!». Ці ж слова Данііл завжди говорив і мені, як мамі, та всім своїм друзям та побратимам.
Виконуючи бойове завдання в районі н.п. Орлянське, Куп’янського району, Харківської області, загинув 15 січня 2024 року в результаті ворожого обстрілу під час виконання бойового завдання щодо захисту незалежності України, залишившись вірним військовій присязі та народу України, з честю виконавши військовий обов’язок.
За час несення служби показав себе зразковим, хоробрим, відданим своїй справі військовослужбовцем.
Як мама, я пишаюся своїм сином-Героєм, сином, воїном з великої літери. Данічка віддав найцінніше – своє юне життя за всіх нас з вами за свободу, за вільну країну, за вільний український народ!
Я, його друзі, знайомі та бойові побратими вважаємо, що своєю відданістю, хоробрістю, героїзмом, своїм власним прикладом, він заслуговує на почесне звання Героя України (посмертно).
Прошу Вас, пане Президенте, розглянути моє звернення та прийняти справедливе рішення!
Вічна пам'ять Героям!
Слава Україні!
З повагою, мама, Виноградча Юлія Володимирівна…