РОЗІРВАТИ ДИПЛОМАТИЧНІ ВІДНОСИНИ З ІСЛАМСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ ІРАН

Невдовзі після початку широкомасштабного вторгнення в Україну країна-агресор була змушена залучити для підтримання інтенсивності повітряних ударів та терору цивільного населення нашої країни військово-технічну допомогу з боку Ісламської Республіки Іран, а саме: у вигляді ударних безпілотних літальних апаратів марки Шахед та Мохаджер.
Зазвичай, поставка зброї учасникам міжнародних збройних конфліктів не забороняється міжнародним правом - подібні заборони можуть мати місце або згідно з резолюцією Ради Безпеки ООН, або в якості добровільного самообмеження з боку країни-виробника зброї. Водночас не слід забувати, що росія є країною-агресором, тобто Іран постачає зброю не просто в зону міжнародного збройного конфлікту, а країні, яка завідомо є агресором, тобто сприяє порушенню міжнародного права. Крім того, практика застосування росіянами БПЛА виробництва Ірану, як це широко відомо, полягає не просто у невибіркових ударах, через що страждає цивільне населення, але і в умисному завданні шкоди за допомогою цієї зброї цивільному населенню, невійськовій інфраструктурі, пам'яткам історії та культури, екологічним системам тощо. Причому подібна практика росіян є достатньо тривалою для того, аби у постачальника зброї (Ірану), при відповідальній поведінці у міжнародних відносинах, з'явилися обгрунтовані претензії до покупця (росії) щодо неналежного використання поставленої зброї, вчинення за її допомогою численних воєнних злочинів. Однак такі питання у Ірана до росії не з'явилися, більше того, він продовжує заперечувати самі факти поставок, хоча вони вже неодноразово підтверджені на міжнародному рівні, а також засобами українських розвідувальних структур.
За таких обставин, оскільки поставки вказаної зброї вже протягом тривалого часу призводять до загибелі великої кількості громадян України, заподіяння шкоди здоров'ю ще більшої кількості громадян, а також до значних матеріальних збитків, питання належного реагування України на дії Ірану за допомогою міжнародно-правових і дипломатичних засобів мають суттєве значення. Варто окремо зауважити, що недружня політика Ірану щодо України має місце вже не вперше - у цьому контексті слід згадати, що літак МАУ, що виконував рейс PS752 за маршрутом Тегеран-Київ, був збитий у небі над Іраном 8 січня 2020 року. Загинули всі 176 людей на його борту, серед яких були громадяни шести країн - Ірану, Канади, України, Швеції, Афганістану та Великої Британії. Цей літак мав український екіпаж із дев'ятьох людей. Подальше розслідування дало підстави для висновку про умисний характер дій Ірану, а його відмова брати на себе міжнародно-правову відповідальність за цей акт тероризму є обурливою. Також Іран вносить суттєвий дестабілізуючий ефект в міжнародні відносини шляхом активного сприяння (грошима, зброєю, навчанням, іншими видами підтримки тощо) терористичним угрупованням по всьому світу, особливо на Близькому Сході, погрожуючи міжнародній торгівлі та союзникам України.
За таких обставин слід визнати, що вказана країна тривалий час вороже налаштована до України, а останні 4 роки (починаючи із збиття літака) фактично відкрито бере участь у силових діях проти України та її громадян, що стало особливо нестерпним і призвело до великої кількості жертв з боку України останнім часом.
Це надає достатньо аргументів для вимоги до Президента України доручити Міністерству закордонних справ України та Кабінету Міністрів України опрацювати пропозиції щодо доцільності припинення (розірвання) дипломатичних відносин України з Ісламської Республікою Іран.
Прошу Президента України підтримати цю ініціативу і вжити відповідних заходів в межах його компетенції.