Присвоєння звання Героя України (посмертно)

Шановний пане президенте! Прошу, Вас присвоїти звання Героя України(посмертно) Галстяну Артуру Едуардовичу 09.07.1994 року народження.

З перших днів повномасштабного вторгнення Артур, разом з батьком Едуардом Агабековичем, пішли добровольцями на фронт, захищати Україну. Вони обороняли аеродром у Василькові до успішного виконання військового завдання. Пізніше, охороняли Обухівський район.

У травні 2023 року у складі 114-ї бригади 135-го батальйону ТрО Артур був направлений в зону бойових дій в Донецьку область в м. Бахмут. В останні дні перебування в м. Бахмут, отримав завдання разом з побратимом підсилити та розвідати обстановку побратимів які втратили зв’язок на нулі. Прорвавшись до них на позицію, потрапили в оточення. Було прийняте рішення виводити групу , під вогнем противника. Артур вів групу першим, замикав групу його побратим і хороший товариш по війську Тунг. Під шквальним вогнем противника, вони вивели з нульових позицій до командно-спостережного пункту 11 чоловік, один з побратимів відстав і Артур повернувся за ним, але не встиг, побратим загинув. Артур, отримав осколкові поранення плеча, обличчя та контузію, після чого був евакуйований до госпіталю . За свій героїзм був нагороджений відзнакою Президента України «За Оборону України».

«Втратив побратимів, бачив смерть в
обличчя. Був максимально близький з Богом.
Впевненість давала віру і поштовх не здатися.» - писав Артур!
Це не зламало та не зупинило Героя!

З кінця листопада 2023 року його дислокація вже охоплювала майже увесь Бахмутський напрямок.
Під час виконання бойового завдання відстоюючи околиці Кліщіївки Бахмутського району Донецької області Артур отримав обмороження нижніх кінцівок 1 ступеня, не одразу звернувся за медичною допомогою.
Потім, пробувши в шпиталі два тижні, він вирішив повернутися на фронт. Відмовився від реабілітації, став на захист своєї батьківщини та цілісністі кордонів України, не зміг залишити своїх побратимів.

Артур був дуже чесною, доброю, мужньою людиною, всі добрі якості які він мав при житті втілювали кожного, хто його знав, брати з нього приклад! Все своє мирне життя Артур присвячував спорту, був тренером, тренував та загартовував молодь! Саме на війні він зрозумів до чого готував себе все своє життя, загартований, сильний,мужній, чесний став на захист нашої держави! Підтримував фізичну форму та займався спортом навіть під час проходження військової служби, тренував своїх побратимів.
Бойові навички, отримані завдяки заняттям спорту допомагали на полі бою. Своєю силою та жагою до перемоги підіймав бойовий дух всіх побратимів! Неодноразово рятуючи життя військовослужбовців!


Під час проходження військової служби отримав нагороди:
«Захистимо свій дім. Захистимо Україну».

Нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України»

Отримав статус учасника бойових дій, нагороду «Ветеран війни»


Молоде життя Артура обірвалось дуже рано, під час виконання бойового завдання 24 січня 2024 року поблизу населеного пункту Кліщіївка Бахмутського району Донецької області, Артур отримав поранення несумісні з життям!
Артур відважно виконав свій обов’язок громадянина України. До останнього подиху був вірним своїм побратимам та державі.
Героя на щиті зустрічало майже все місто на колінах, зі смутком та великим болем, ми втрачаємо найкращих наших захисників!
Артур це саме той цвіт нації, який мав би відбудовувати країну після нашої перемоги!
Вічна шана Герою, вічна пам’ять! Назавжди в строю!
Слава Україні! Героям Слава!