Шановний пане Президент!
Звертаюсь до Вас з проханням присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму чоловіку, військовослужбовцю, Чорноок Петру Віталійовичу, який загинув, захищаючи нашу Батьківщину від російських загарбників та окупантів.
Зі школи Петро мріяв стати льотчиком,але жага до неба з часом змінилася любов'ю до стрілецькою зброї, і він вміло опанував снайперську гвинтівку.
Петро у всьому був таким - відповідальний та принциповий, сміливий та надійний, порядний та чесний, і від оточуючих вимагав того ж.
Його сильні риси характеру не дозволили йому залишитися осторонь, коли на рідну землю ступила нога ворога.
Петро пішов на війну, коли настав час. Пішов без пафосу, не афішуючи, за свою родину, домівку та рідну землю!
У березні 2023 Петро добровільно вступив до лав Національної Гвардії України, Гвардії наступу "Буревій".
З квітня 2023 по вересень 2023 боронив північний кордон країни. А з вересня 2023 поїхав ближче до дому, на Схід, щоб пришвидшити звільнення Кремінної Луганської області від окупанта.
"Теплого" місця не шукав.Перевівся у розвідку, як його дід, яким він завжди пишався.
20 січня 2024 року під час штурмовик дій противника з переважаючою кількістю на позиції поблизу селища Стельмахівка Сватівського району, серце мужнього воїна зупинилося.
До останнього подиху, Петро, пліч-о-пліч з побратимами, боровся за волю та свободу свого народу, родини та рідної землі.
Петро повернувся до родини, як і обіцяв, але на щиті. Його маленька донька так і не зрозуміла чому.
Пане Президенте, просимо присвоїти звання Герой України (посмертно) солдату Чорноок Петру Віталійовичу за бездоганне виконання військових та службових обов'язків, за проявлену доблесть і честь.
Петро з честю і гідністю виконав свій обов'язок громадянина України.
Слава Україні! Героям слава!
Вічна пам'ять та шана Герою!
Герої не вмирають!
Назавжди в строю!