Шановний, пане Президенте!
Прошу Вас, присвоїти звання Герой України (посмертно) моєму чоловіку, батьку п'ятьох дітей та дідусеві, який був хоробрим захисником нашої Батьківщини, солдату Артеменко Олегу Дмитровичу 23.02.1968 р.н., жителю Київської області с.Ніжиловичі. Водію - електрику 22 окремого батальйону спеціального призначення окремої призиденської бригади Сухопутної військової частини А4349.
Артеменко Олег після визволення Київщини пішов добровільно до військкомату, а 12 травня 2022 року став на захист нашої Батьківщини. Військову службу проходив в Чорнобильському, Бахмутському та Харківському напрямках. Артеменко Олег був нагороджений медаллю "Учасник бойових дій", відзнакою "Золотий хрест" від Головнокомандуючого ЗСУ Валерія Залужного та орденом "За мужність" ІІІ ступеня (посмертно).
Виконуючи бойове завдання в районі ВОП "Кіпіш" Куп'янського напрямку на Харківщині, загинув внаслідок вибухової травми 11 серпня 2023 року.
Мій чоловік, наш батько, бажав найкращого для своїх дітей, він хотів щоб ми росли та будували своє майбутнє у вільній, незалежній державі. Тому не чекаючи повістки, без тіні сумніву пішов захищати Батьківщину. Він аргументував свій вчинок тільки трьома словами — Я ПОТРІБЕН ТАМ.
Багато хто знав Олега Дмитровича — простіше буде назвати тих, хто його не знав. Для когось він був просто знайомим, для когось другом, комусь він був кумом, для когось він був наставником, комусь він був побратимом. Для мене він був люблячим чоловіком, а для своїх дітей, він був найкращим у світі батьком.
Олег, віддав найцінніше, що мав - життя за нас, за мир, за вільну Україну, маючи ще багато нездійсненних мрій та нереалізованих планів.
Справжній Герой, який заслуговує на найвищу державну нагороду - Герой України (посмертно).
Вічна пам'ять та шана Герою!
Слава Україні!