Шановний Пане Президенте!
Прошу вас присвоїти звання Герой України (посмертно) хороброму захиснику нашої Батьківщини, Гончаренку Івану Івановичу (23.01.1992 – 06.02.2024) командиру 3-ї роти десантно-штурмових військ. Мав звання Капітана, служив в частині А 4165.
Проходив військову строкову службу в м. Миколаєві в 79 окремій аеромобільній бригаді. В 2020 році закінчив Одеську військову академію за спеціальністю «військове управління підрозділами десантно-штурмових військ», отримав звання лейтенанта.
Був офіцером тактичних військ.
З перших днів повномасштабного вторгнення перебував в найзапекліших точках (Северодонецьк, Білогорівка) нашої країни. За його відвагу та мужність був неодноразово нагороджений.
Мав поранення, та після реабілітації одразу ж повертався до своїх побратимів.
Останнє бойове завдання було поблизу населеного пункту Білогорівка Северодонецького району Луганської області. Загинув 6 лютого 2024 року під мінометним обстрілом, отримав множинні поранення тулуба та кінцівок, несумісні з життям.
Іван був вірним товаришем, надійним командиром, завжди ніс відповідальність за свої слова, дії та вчинки. Товариші по службі завжди бачили в ньому сміливу людину, на яку можна було рівнятись. Ніколи не скаржився на втому та готовий був йти до кінця. Був впевнений в нашій Перемозі. І до останього подиху залишився вірним українському народу та Україні.
Іван був справжнім патріотом та люблячим батьком. У нього залишилась маленька донечка 4-х років, яка так і не дочекалась свого тата на свій день народження. Безліч планів та мрій так і залишились нездійсненними.
Гончаренко Іван Іванович, який своїм подвигом довів, що заслуговує на найвищу державну нагороду – Герой України (посмертно).
Уклін та шана Герою. Вічна пам'ять. Слава Україні!