Пане президент, прошу вас присвоїти Орден За Мужність І ступеня моєму батьку Закурдаєву Володимиру Вікторовичу солдату 25 ОПДБр який загинув захищаючи свою державу.
Мій батько народився 26.05.1981 зростав в Таромському що не подалеко від Дніпра. Працював водієм на одній з фірм Дніпра. 2015 був мобілізований та брав участь у боях на сході України в складі 58 окремої мотопіхотної бригади імені Івана Виговського брав участь в обороні Авдіївської промзони, також брав участь в боях під Горлівкою. В 2016 був демобілізований та жив звичайним життям. Був нагороджений Нагрудним знаком «Учасник АТО» також був нагороджений Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції».
25 лютого пішов добровольцем в 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду, провів в 3 дні в військовій частині, та вже 1 березня вирушив зі своїм підрозділом в Верхньоторецьке (Донецька Область) де раніше був в АТО, відправили десантників без підтримки важкої бронетехніки, Володимир став командиром відділення, так як мав раніше досвід. 8 березня не виходив на звязок дві доби як сказав він "Не було звязку" але ми розуміли що ситуація там напружена.. Сама гаряча фаза пішла з 20 березня вже тоді по телефону ми чули звуки пострілів але він заспокоював що "Все добре" ворог рівняв СМТ з землею. 24 березня в 13:56 мені подзвонив батько, було тихо, ми з ним швидко по розмовляли та він сказав що "Все буде добре!" це була наша остання розмова.. Ми чекали його дзвінка в вечорі 24 березня але не дочекались. Коли у вечері 25 березня він нам не подзвонив ми зрозуміли що щось не те але я заспоскоював себе та маму. 26 березня нам подзвонили та попросили зустрітися, нам вручили довідку про те що він загинув... Було дуже тяжко це зрозуміти. Вже скоро буде два роки як він загинув але тіла немає.
По словам його побратимів які залишились живими в його окоп потрапив снаряд після нашої розмови, він вийшов з бліндажа і саме тоді в 13:59 потрапив снаряд, побратими які це бачили стояли в 30 метрів та вижили за їх словами "Він не вижив, його тіло відтянули але їм самим треба було відійти від великого напливу ворога" Він загинув за свою Батьківщину, він завжди любив Україну..
До вересня він був безвісті зниклий в вересні його признали загиблим, але тіла так і нема...
Був нагороджений Орденом За Мужність ІІІ ступеня
Був нагороджений Орденом За Мужність ІІ ступеня (Посмертно)
Пане президент, я хочу щоб ви нагородили мого батька Орденом За Мужність І ступеня він завжди любив Україну, його патріотизм був дуже великий мені дуже шкода що він загинув, я хочу щоб наша держава не забувала загиблих Героїв та давала хоч якийсь шанс щоб їх памятали. Вічна Память моєму батьку та всім Героям України, я вас всіх буду памятати.....