Прошу Вас присвоїти звання Герой України (посмертно) безстрашному захиснику нашої Батьківщини, старшому солдату, головному сержанту-командиру 1 інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини А0998 Смуку Володимиру Ярославовичу (16.07.1991 р.н.).
Володимир був призваний на військову службу ще 07.08. 2014р. Із честю та гідністю він разом із побратимами боронив цілісність нашої держави на Донецькому та Луганському напрямках. Отримав поранення, але після лікування знову повернувся на службу. З 02.09. 2014 року по 18.06.2015р. безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, захисті незалежності та територіальної цілісності України, за що він був нагороджений Відзнакою Президента України "За участь в антитерористичній операції", а також відзначений начальником Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України "За взірцевість у службі ІІІ ступеня" та Відзнакою Командувача об`єднаних сил "Козацьким Хрестом ІІ ступеня". Згодом - звільнений у запас.
Але недовго Володимир жив цивільним життям - не міг дивитися як плюндрують вороги його Батьківщину, як гинуть його побратими і вже 13.03. 2020 року Володимир Смук підписує контракт і стає сапером інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу 1 механізованого батальйону військової частини А0998. Під час повномаштабного вторгнення Володимир та його побратими одними з перших прийняли бій на Луганщині. Брав участь у пекельних боях за Попасну, Щастя, Опитне, Піски, Золоте. З 06.12.2022 по 16.12.2022 року, як один з кращих саперів був направлений на навчання у Францію. Після повернення з навчання Володимир терміново повернувся до свого підрозділу у районі Бахмуту. 08.01.2023року під час штурму та відновлення втраченого переднього краю, Володимир Смук отримав поранення несумісні з життям.
Він був справжнім воїном, патріотом, для якого слово "Україна" - було його життям. Володимир відважно, до останнього подиху виконав свій обов’язок громадянина України, поклавши своє життя заради майбутнього України, у яке він щиро вірив.
Усе його життя - це відданість військовій справі, українському народові, державі – це великий подвиг, про який люди повинні пам’ятати. Ця петиція – найменше, що можна зробити для вшанування пам’яті нашого Героя – безстрашного "Вікінга" (позивний), відважного, справжнього чоловіка, сина та побратима.
Володимиру назавжди 31. Уклін та шана йому! Вічна пам’ять! Слава Україні!