Пане Президенте!
До Вас звертається родина, друзі та побратими Книш Артема Сергійовича (позивний «Чиж»). Прошу Вас присвоїти почесне звання ГЕРОЙ УКРАЇНИ (посмертно) моєму сину, мужньому та відважному захиснику України.
Старший матрос, оператор танкової роти 1 батальйону 38 окремої бригади морської піхоти, Книш Артем Сергійович, внаслідок наступу на противника, героїчно загинув від поранень, несумісних з життям, 26 липня 2023 року під час виконання бойового завдання біля н. п. Урожайне Донецької області.
Народився Книш Артем Сергійович 08 травня 1998 року в місті Конотоп Сумської обл. У 2014 році закінчив 9 класів Конотопської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №3. Після закінчення школи продовжив навчання у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Конотопський професійний ліцей» та у 2017 році здобув професію «штукатур, маляр, лицювальник – плиточник». Деякий час працював у м. Київ за професією.
У 2018- 2019р.р. проходив строкову службу в рядах Збройних Сил України, та брав участь у охороні та обороні британського військового корабля в морському порту міста Одеси. Після служби в армії працював в будівельних організаціях рідного міста, Києва, Одеси, Умані.
Але під час повномасштабного вторгнення російських загарбників на територію України, як справжній патріот і мужній воїн, 25 лютого 2022 року мобілізувався до тилової військової частини А3519 міста Одеси. Зрозумівши, що не може сидіти в тилу, маючи батьків військовослужбовців, а хоче захищати Україну саме зі зброєю в руках, через три місяці перевівся до 36 окремої бригади морської піхоти (в/ч А2802) в десантно-штурмову роту. Після військових навчань у Польщі - тривалий час виходив на штурми «на нуль» у самих гарячих точках Донецької області, де отримав багато контузій, але після кожного лікування знову повертався до своїх побратимів, бо не міг поступити інакше, і завжди казав, що усе буде добре... Не одноразово на собі витягував побратимів під час обстрілів. У травні 2023 року перевівся до новоствореної 38 окремої бригади морської піхоти (в/ч А4765), де і віддав найцінніше – своє життя...
Немає нічого страшнішого у всьому світі для батьків, як поховати свою дитину.
Артем, не шкодуючи власного життя, захищав нашу Україну і виборював мир для всіх нас. Не передати сум та біль, який сидить в наших серцях від цієї втрати…
Ми пишаємось своїм сином – ГЕРОЄМ, і вважаємо, що він заслуговує на найвищу державну нагороду «Героя України» (посмертно). Артем заслуговує найвищої шани та вдячності від людей. І для родини важлива ця нагорода, щоб завжди пишатись своїм сином, братом та онуком! У свої 25 років він мріяв про мирне життя у вільній Україні. Мріяв народити дітей та бути завжди корисним своїй державі, але не судилося…
Низький уклін та шана ГЕРОЮ! Вічна пам'ять. Слава Україні!